Лідія - чудова дружина і мама. Має власну книгарню, начитана і добра. Її чоловік - журналіст. Ідеальна картинка? Так, якби не одне "але" — вони живуть у Мексиці, де верховодять наркокартелі та 90% всіх злочинів не розкриваються. Чоловік Лідії пише статтю про голову наркокартеля Хав'єра, і вже за декілька днів на сімейному святі стається жахливе - всю родину (16 людей) вбивають. Лідії з сином дивом вдається вижити - під час стрілянини вони саме зайшли до будинку в туалет. А далі - важкий шлях до життя без страху. Родина намагається втекти до Америки. Шлях їх буде дуже важким. Далі - читайте самі

Книга починається зі страшного масового вбивства цілої сім`ї, де виживає лише Лідія зі своїм сином Лукою. І тепер вони мають тікати з країни, щоб ті хто вчинив це жахіття їх не знайшли. Вони пройдуть тяжкий шлях, наповнений небезпекою та несправедливістю, злобою та кров`ю. Але також вони знайдуть людей, які розуміють їхню ситуацію, та розділять з ними цю долю. Книга змусить плакати та переживати за героїв. І ні на одну хвилину не дасть відчути себе в безпеці. І найстрашніше в цьому те, що таке реально відбувається у світі кожного дня, кожної години. У нашому цивілізованому, здавалося б, світі. На скільки сама книга дуже емоційно-важка, на стільки ж і післямова авторки також зачіпає за живе. Вона пише про те, що довго не могла зважитися писати на таку тяжку тему, адже думала, що вона не має морального права писати на тему емігрантів, якщо сама такою не являється. Але вона сама стикнулася з цією проблемою, вона все життя спостерігає за ситуацією, і вона уже не могла мовчати. У книги дуже висока оцінка на Goodreads, але перша ж рецензія, яка показана для перегляду - це рецензія на одну зірку від чоловіка з Мексики. Він обурюється, що його країну показали в такому ключі. Та ще й біла американка. І саме ця рецензія показує наскільки ця книга важлива. Адже у книзі показана тяжка доля матері, жінки, яка була змушена пройти через тяжкі випробування через мерзенний світ чоловіків, які перетворили країну, і не одну країну, на страхіття.

Лидии повезло в жизни, её можно назвать счастливой женщиной у нее есть любящий муж, восьмилетний сын, книжный магазинчик и жизнь протекает размеренно. В один ужасный день вся жизнь разваливается. Глава наркокартеля устроил кровавую расправу, за статью которую написал муж Лидии. Убито шестнадцать человек, в том числе и её муж, каким то чудом ей удаётся спастись с сыном Лукой. Лидии ничего не остается как бежать из Мексики, ей жизненно необходимо пересечь границу, если они хотят выжить. Несмотря казалось бы на очевидный сюжет из аннотации, это не боевик с перестрелками. Это больше психологический сюжет, как обычной женщине прийдется выживать и сталкиваться с реалиями жизни вне дома. Мы привыкли с голливудских фильмов, что есть сюжет про мексиканские картели, про эмигрантов из Мексики в США, это море крови и стрельба, но что переживают эти люди? Что они чувствую лишившись всего? Как им приходится находить способы для выживания? Автор долго собирала информацию перед написанием книги про мигрантов, про преступность в Мексике. Книга вышла очень интересная, но сложная, её трудно читать из-за эмоций которые переполняют: сострадание, гнев и разочарование.