У мене все не легко з Ґейманом. Коли я сідала за "Американських богів" я від початку думала, що це марна ідея - мені з ним ніколи не щастило, а тут такий монументальний сюрреалістичний роман! Але, на мій власний подив, у книгу, яка подобається навіть не всім прихильникам Ґеймана, закохалася я! Тінь відсидів три роки у в'язниці: вдома на нього чекає любляча дружина. Але за лічені дні до звільнення він дізнається, що вона трагічно загинула в автокатастрофі. Тінь, якому більше абсолютно нічого втрачати, випадково знайомиться із загадковим чоловіком на ім'я Середа, який пропонує йому працювати на нього. Тінь погоджується і виявляється втягнутим у дійсно божественну авантюру: виявляється, серед звичайних людей Америки живуть також і боги, які отримують свою силу залежно від того, наскільки сильно люди їм поклоняються та вірять у них. Але на заміну старим богам приходять нові: боги телебачення, боги літаків, боги зв'язку і їм подібним - і люди вірять їм набагато більше ніж тим, попереднім богам. Назріває кривава війна, у яку Тінь втягнуто...

Зізнаюсь відразу - я прочитала книжку не до кінця, просто не змогла. Ось були в мене книжки важкі, або дурні, або мені було лінь, тому я їх довго мучила, а ця чомусь буквально викликала головний біль, при чому навіть від самої думки, що зараз можна було б її почитати починала нити голова. Я не знаю, що конкретно пішло не так, адже задумка дуже і дуже цікава: боги всіх часів і народів у реальному світі в одній країні! Що може бути цікавіше? Починається все з в'язниці. Там добуває свій строк чоловік на ім'я Тінь, все має скоро завершитися, на нього вдома чекає дружина, друзі й навіть робота. Він кожного дня очікує якоїсь підлості, думає, що його затримають тут, але його раптово звільняють на декілька днів раніше через... смерть дружини. Із повернення додому й починаються всілякі дивні речі. Добре, далі мені немає чого розказувати, тому пройдемося по стилю автора. Якось так трапилось, що перед цією книжкою я читала книжки ще декількох чоловіків, тому почала виводити для себе деякі спільні й дуже дратуючі підходи до тексту чоловіків- письменників. Перше це зацикленість на природніх потребах людини. Серйозно з яким же смаком чоловіки описують як хтось журчить в кущах... а ось коли йдеться про почуття когось із героїв красномовність кудись зникає! Далі це сцени 18+. Скільки б люди не хейтили жіночі бульварні романи, але навіть там витримка сюжету набагато довша, ніж у "мощних" чоловічих книжках. Там, принаймні, герої знайомі між собою і читач також встиг із ними познайомитися! А не на 50 сторінці - на! Ну, і ще однією характерною рисою цієї книжки є матюки (це не претензія, це просто спостереження). Вцілому мої враження про книжку вже викладені в вислові "болить від неї голова" і більше додати немає чого.

Творческая методология Геймана по-тихоньку для меня проясняется. По началу он мне показался феноменом, а сейчас не совсем. Его авторское воображение, которое однажды показалось мне очень нестандартным, непредсказуемым, на грани с гением питают некоторые вещи. Это мифология и страхи современного городского жителя. Гейман - беспощадный автор, он выворачивает перед читателями все неприглядное в человеке. Его персонажам, мягко говоря, не чужды низменные страсти. Гейман совершенно "не христианский", а какой-то урбанистически-шаманский мифотворец. Думаю, за это его и любят. В этой книге он пишет "Новый миф" современной Америки. Нужно сказать, текст производит смешанное впечатление, потому что Гейман пишет свою новую мифологию в очень "заземленном" стиле средней беллетристики. Америка - земля эмигрантов, вместе с людьми на Новую землю прибывали их воплощенные мифы - боги. Современный мир "общества потребления" оброс новыми культами, Гейман персонифицировал и их. И противопоставил поколения. В центре сюжета - невинный человек. Роль которого аж до финала книги толком неясна. Хотя, если задуматься - очевидна. Читалось тяжело, от некоторых моментов тошнило. Но финал и послевкусие мне очень понравились. Читать стоит.