Агнес - молода жінка зі скромним достатком, яка влаштовується на роботу гувернанткою, щоб допомогти своїй родині подолати фінансові труднощі. Велика частина книги присвячена її негараздам в якості гувернантки. Зокрема, Агнес постійно стикається з перешкодами в її спробах навчити або дисциплінувати своїх учнів через те, що батьки наполягають на тому, щоб діти були ідеальними особливими дітьми, яких гувернантка не повинна надмірно засмучувати або турбувати. Пізніше в книзі вона зустрічає Едварда Уестона і незабаром розуміє, що закохана в нього. Її приваблює не його зовнішність, чарівність або навіть дотепність, а його доброта, моральність і благочестя. Сюжет прямолінійний, з дуже невеликою кількістю перипетій.

Скажу одразу: мені подобається творчість сестер Бронте. Саме так: сестер Бронте. На мою думку, стиль написання всіх трьох такий схожий, що відділяти їх одна від одної просто немає сенсу. Енн Бронте, на жаль, не набула такої популярності, як свої сестри, а її роман «Агнес Грей» не у всіх на слуху, як «Джейн Ейр». Але все одно, роман вартий вашої уваги, книга варта того, щоб її читати. У цій книзі багато автобіографічного. Агнес – донька скромного пастора. Сім’я живе не надто заможно, тому дівчина вирішує працювати гувернанткою. Вона влаштовується працювати в багатий дім і, як і всі молоді дівчата, вона дивиться на світ через рожеві окуляри. Вона уявляє, якими старанними будуть її учні, як вони знайдуть спільну мову, як вона стане для них більше, ніж просто вчителькою. Звісно, не все сталось, як гадалось. Роботодавці виявляються байдужими, вимогливими, діти капризними та неслухняними. Посеред всього цього бруду, вона зустрічає містера Уестона, який стає для неї кимось особливим) Любовна лінія мені взагалі дуже сподобалась. Скромна, але чуттєва. Не перетинаючи меж 19 століття, але уяві є де розгулятися. Хороший роман. Звісно, є ось ця чопорність, притаманна всім романам Бронте, однозначний поділ на чорне та біле. Але у кожного свої недоліки. Ці мінуси сестрам Бронте я вибачаю.

"Агнес Грей" - роман англійської письменниці, наймолодшої із сестер Бронте, Енн. Це вже другий її роман, який мені пощастило прочитати і щоразу мені стає прикро за творчість Енн Бронте, за те, наскільки її чомусь недооцінюють. І, до речі, саме цей роман мені дуже нагадав творчість Джейн Остін, хіба що оповідь у ньому ведеться від першої особи, а не від третьої. Постійно доводилося собі нагадувати, що це не Остін, а молодша Бронте так добре пише. Це історія дівчини, яка походить з незаможної родини священника і коли родина опиняється в скруті, Агнес вирішує податися в гувернантки. Очевидно, що писала вона про те, що добре знала, адже й самій довелося спробувати цю нелегку професію. "Важкі" діти і нічим не кращі батьки, яким нічого не доведеш і які постійно втручаються у навчальний процес, постійна критика і зневага, - ось лише невеликий перелік нещасть, які чекали на молодих дівчат-гувернанток у часи, коли жила Енн Бронте. Історія сама по собі доволі спокійна, без карколомних сюжетних поворотів, без пристрастей, що вирують, без гострих конфліктів. Але читати все одно було доволі приємно.