Вибачте,але трохи розбавлю схвальні відгуки. Це перша книга Кідрука, яку я прочитала і враження неоднозначні. Мені подобається такий жанр, читала багато таких. Але тут залишилось багато питань. Книгу однозначно можна було скоротити, деякі описи подій аж занадто розтягнуті. Науковий бік цікавий,але, як на мене, до кінця не розкритий. Спочатку ми декілька розділів читаємо про складні розрахунки і їх висноки,щоб в кінці книги просто викинути все. Не зрозуміло,що стало з іншими головними героями, крім Левка. І якщо одних вбили, то чому залишили живими інших? Кунцівка, як на мене, зімʼята,бо зайняла лише пару глав. Але для початку непогано,сподіваюсь,що інші книги автора сподобаються більше,адже тепер цікаво почитати ще щось.

Мне нравится, что Макс Кидрук пишет свои произведения очень разные по жанрам. Данный роман - это приключенческая проза, с элементами триллера. И как всегда у автора, роман динамичный, напряженный, захватывающий, с непредсказуемыми поворотами в увлекательном сюжете. Группа студентов из разных стран, обучающихся в Швеции, встречают странного мужчину, который передает им карту затерянного золотого города в джунглях Южной Америки. И студенты летят через океан, чтобы попытаться отыскать то, что годами никто не мог найти. На месте оказывается, что о таком городе многие местные знают, но никто не отваживается пойти туда. Когда же главные герои все же идут в джунгли, они сталкиваются с мистическими звуками и видениями, а сам золотой город окажется совсем не таким уж недоступным, как это казалось изначально. Но в самом городе трудности для путешественников только начинаются. И как обычно, решающим фактором, который определит сюжет романа и судьбу главных героев, станет финансовая составляющая. Очень увлекательный, остросюжетный роман, с неожиданной развязкой.

Я насолоджувалася книгою з першої й по останню сторінку. Бурхливо? - Так. Моторошно? - Так. Криваво? - Безумовно. Захопливо? - Надзвичайно! «Твердиня» оповідає про групу студентів, які, за підказкою незнайомця з ірландського пабу, вирушають на пошуки таємничого міста в Перу - Паїтіті. За легендою, це щось схоже на Ельдорадо. Та справа в тому, що за примарним бажанням знайти пригоду вони втрачають думку про те, що не є першими та єдиними, хто полює на святиню. І, може, хтось уже давно присвоїв собі всі її багацтва? Подобається мені те, що ця історія «інтернаціональна». Левко з України, Сатомі з Японії, Ян - чех, а ще є мега розумний росіянин Сьома та американець Грем. Вирушають вони зі Швеції, а летять прямісінько до гарячого Перу. Помічаєте, як багато країн? В умовах covid-19 це чудова книга для віртуальних подорожей) Мені до вподоби також те, як Кідрук спробував наповнити характери персонажів крихтою загальновідомого менталітету. І все ж, особистість за національністю була лише моїм першим враженням. Характер кожного зі студентів розкривався, мов квітка рафлезії, в тих екстримальних умовах, в яких опинилися мандрівники. Подорож виявилася не такою вже й веселою пригодою. Згідно з інформацією, що отримали хлопці й дівчина, Паїтіті знаходиться в Мадре де Діос - найгустіших та найменш звіданих лісах планети. І жодна підготовка до експедиції не врятує їх від жорстокого уроку недоторканої природи. Випробування відкриють в них нові риси. Чи готові вони будуть забути про конфлікти між собою? Чи зможуть піти на вбивство іншої людини, щоб врятуватися від небезпеки? Чого варте життя й чи справді його так легко втратити? Протягом усієї книги моя надія висіла на волосині, а серце гупало від тривоги. Це не книга для слабких нервів, але холоднокровність історії мені сподобалась. Вона додала реалістичності. Ще одна річ, від якої я в захваті - величезна кількість правдивих фактів. Тут згадано реальні університети, справжні вулиці, літаки, готелі та лікарні. Серед такої кількості правди дуже важко піймати оту одненьку брехню. Через це книга справді чіпляє за живе. Є й дещо, що засмутило мене. Власне, історія самого віднайденого Паїтіті так і не набула яскравості. Згадаю також про те, що для свого «Ельдорадо» Макс Кідрук вигадав власний числовий шифр, яким записували дати давні жителі Паїтіті. Мені сподобалися його уявлення про загублене місто, та я хотіла б більше! Зрештою, книга зовсім не про Твердиню. Вона радше про природу людини. Хоча й у цьому є своя унікальність. Мені сподобалося. Переконана, що продовжу знайомство з автором. Книга справді вартісна.