Купляти книжку есеїв про війну улюбленого прозаїка було дещо лячно. Однак думки, що видав він її, повернувшись з війни, отже, з ним усе добре, переконали мене, і я таки купила. І прочитала, як не дивно, за тиждень. Варто відзначити, що у книжці практично немає воєнних сцен, немає вбивств, крові, подібних розмов. Описані житейські будні: як проходило навчання на навчальному полігоні, як до них у взвод прибився котик, розмови з побратимами… Є й комічні ситуації, які такими не видаються з погляду, що це описані воєнні дії – наприклад, розповідь про те, як у взводі закінчився туалетний папір. Найбільше мене вразило, коли я їхала в метро, читала цю збірку і слухала україномовні старі пісні «Бумбоксу», і тут саме натрапляю на висловлювання, як Артем Чех пише, що вдягає навушники і слухає перший альбом «Бумбоксу» й думає про плюси. Не знаю, чи можливо знайти якісь плюси на війні, але те, що я тоді слухала ту ж музику, що й автор – неабияк вразило і, напевно, зблизило з книжкою. У книжці немає подій, за якими можна було б упізнати тогочасну дійсність. Однак усе ж вона проступає. Наприклад, Чех описує, що його дружина приїжджала з презентацією своєї книжки у прифронтове містечко, тож йому вдалося вибратися й побачитися з нею. Я була на такій презентації книжки Іри Цілик у Києві, тож знаю приблизно, коли саме це було. Розуміння, що ти жив у той час навіть не задумуючись, як там справи на фронті, неабияк вражають. Автор описує в теплих тонах волонтерів, які примудряються привезти кільканадцять мішків пасок, які, ясна річ, з часом зіпсуються, але їм навіть на думку не спадає, що ризикують життям через такі дурниці. Описує повій, які йдуть за армією. Описує ситуації, які траплялися з ним і побратимами у бліндажах, або за їхніми розповідями вдома. Не те, щоб у книжці не було негативу щодо української армії, однак розповіді у цьому сенсі дуже приглушені. І це, направду, дуже позитивно, оскільки, по-перше, після прочитання віриш, що все буде добре у нашій країні і що автор-таки буде продовжувати писати прозу, яку від нього вже зачекалася. Адже негативу повно і на сторінках преси. А тут дуже щира й об’єктивна книжка.

Автор книги Артем Чех является профессиональным писателем. Писателем, который в 2015 по мобилизации попал в Вооруженные силы Украины, до конца 2016 принимал участие в Антитеррористической операции. Книга "точка нуль" - это дневник автора за указанный период, в котором отслеживаются не только имевшие место события, но и изменение мышления А. Чеха. С началом АТО на востоке Украины абсолютно мирный гражданский из г. Киева А. Чех не стремился к активному участию в боевых действиях. Однако, когда пришло время мобилизации, А. Чех счел неприемлемым для себя уклониться от службы в армии. Так, автор стал военнослужащим ВСУ. Интересно, что в АТО А. Чех принимал участие именно в составе ВСУ, непосредственно сталкиваясь с постоянными проблемами обеспечения, недостаточной подготовкой личного состава, идиотизмом командования и тому подобными атрибутами тогдашней армейской жизни. Читая книгу, мы вместе с автором проходим армейскую учебку, побываем в части на Херсонщине, переместимся на Донбасс. Вчера попали под обстрел, есть раненные, сегодня решаем проблему с отсутствием туалетной бумаги, а завтра опять идем на дальний пост. Так и идет служба, все сразу, в один ком, не давая время на передышку. Не плохая книга, качественно отличающаяся от того массива рассказок об АТО, которые заполнили полки книжных магазинов в 2016 и последующих годах. Рекомендую.

Книга сучасного українського письменника Артема Чеха «Точка нуль» - не художній твір, а збірка коротких есеїв, які базуються на власному досвіді та замітках автора. Розповіді про війну та роки письменника проведених на війні. Оглянутий період конфлікту на Сході України 2015-2017 років. Завжди важко читати про війну, але книга автора неймовірна, адже тверезість та об’єктивність Артема Чеха вражає. У книзі немає нарікань на українську армію, немає жахливих описів про смерть, немає кровавих сцен. У книзі є детальний опис цілого глобального процесу активних подій: роботи волонтерів, подій обстрілів та контратак, власних переживань автора, його сум та біль через відсутність рідних та коханих людей. Читач прямо погружається в атмосферу подій, та отримує реалістичну картину того, що відбувається на фронті. Мова написання дуже якісна, автор веде інтелектуальну оповідь, спогади живі, цікаво, часто страшні. Оформлення книги якісне, папір цупкий, кремового кольору, мова написання легка та зрозуміла. Рекомендую всім читачам!