Мені завжди цікаво читати статті та есе письменників, написані для газет та журналів - як і їхні виступи. Мабуть, тому, що так ближче знайомишся з людиною, яка стоїть за літературними шедеврами - а Маркеса сміливо можна називати саме таким автором. «Скандал сторіччя» - антологія з п’ятдесяти його текстів за період у тридцять з гаком років, починаючи з 1950-го. Ця збірка настільки різнопланова, що легше сказати, мабуть, чого тут немає :) Тексти про поштову систему та цвинтар загублених листів; роздуми про Нобелівську премію; історії про привидів; есе про проституцію; нарис про тяжку працю перекладачів; думки про «Бітлз» та те, як вони змінити світ, записані після смерті Джона Леннона… Революції в світі, терористи, активісти - вагома частина життя Маркеса. Тут навіть є досить велика за обсягом детективна історія - майстерно подана, вона інтригує та захоплює (принаймні, так сталось зі мною) з перших сторінок. І, звісно, роздуми про письменство. Про те, що рухає рукою автора. Про знакових для Маркеса Фолкнера та Гемінґвея, кожен з яких по-своєму став йому вчителем. Про японських письменників та схожість їхньої творчості з текстами маестро. Чудова антологія! Маркес ніби по-доброму всміхається поза її сторінками, жартуючи та роздумуючи над вічними питаннями. Він ділиться частинкою себе в кожному есе - і це дуже цінно та зближує з цією людиною (викликаючи бажання читати його твори - або перечитувати). В моєму читацькому багажі до сьогодні лише «Полковнику ніхто не пише», але я певна, що і інші його твори колись будуть мною прочитані. А «Скандал сторіччя» цю певність лиш посилив.

Загалом я не прихильниця жанру публіцистика, якщо він не стосується наукових чи інших пізнавальних статей об'єднаних загальною темою. Дана збірка під гучною назвою "Скандал сторіччя" привертає до себе увагу, бо в неї увійшли відверті репортажі, які Маркес готував для газет і журналів. За моїми спостереженнями все більше книжок пишуть журналісти, бо їм є що сказати, на додаток до своїх статей. Габріель Ґарсія, письменник, журналіст, політичний діяч. Він написав роман сторіччя під назвою "100 років самотності"! Колись ми смакували його на уроках зарубіжної літератури! Визначний роман, про це не можна забувати, навіть через 100 століть! Якщо серйозно роман "100 років самотності" не дуже вразив змістом як дуже вразив назвою. Взагалі-то я ніколи не була шанувальницею письменника, тому його твори пройшли повз мене, та й в домашній бібліотеці книжок Маркеса не знайшлось, а якби знайшлися, хто зна, може щось і сподобалося. Для будь-якої книжки потрібно певний настрій, щоб вона добре прочиталася і залишила приємні спогади. До книг Габріеля Гарсії Маркеса ніколи себе особливо не готувала, навіть коли з'явилася можливість читати в електронному форматі, просто внутрішній голос підказував, що час ще не настав. Можливо пізніше настане.

"Скандал сторіччя" - дуже цікава добірка. Кожен, не залежно від настрою чи літературних уподобань, знайде для себе мінімум одне оповідання, яке зачепить щось у душі. Мене особливо розраджували веселі оповідки, що досить активно розкидані текстом. Є тут і детективні сюжети із постійними коментарями автора по ходу просування розслідування, і дещо містичні історії, пов'язані з привидами. Для мене родзинкою стали роздуми Маркеса про літературу загалом, мистецтво перекладу, художників та нобелівських лауреатів, японських письменників та їх тягу до самогубства, про залежність від постійної потреби писати. Є тут і суто політичні огляди, але ці статті мене мало зацікавили. Ще особливе задоволення дарує оформлення книжки - воно дещо заяскравого відтінку рожевого з такою ж їдуче рожевою обкладинкою, але саме ці насичені кольори допомагають у моментах, коли автор відводить кудись в сторону і починаєш втрачати пильність. З книжкою хочеться працювати зі стікерами, бо знаходиш багато нового, знання про що хочеться надалі розширювати. Це моє перше знайомство із автором і книжка допомогла зрозуміти, що хочу знайомитись з його творчістю надалі.