В каких только переводах не встречалась мне эта книга, как ее только не называли и "Отель" и "Монстры" и наконец "Сияние", а теперь, наконец-то "Сяйво". Стивен Кинг - удивительный писатель, в том плане, что он умеет понравится всем. Я, действительно, не встречал ни одного читающего человека, вне зависимости от вкусовых предпочтений, которому бы совсем не "зашел" Кинг. Он мастер создавать интригу и нестандартные сюжеты, действительно, очень крутой писатель. Самое необходимое условие - читать хороший перевод. В 90-е было много ужасных переводов на русский. Из всех, что я читал вариантов - эти новые украинские переводы - самые лучшие. Кинга я читаю не часто, но если читаю какую-то его книгу, то потом перечитываю. Для меня читать Кинга - это не легкое чтиво, это тоже определенная внутренняя работа. Эта книга не из самых моих любимых, так как я с ней намучился, от чтения я уставал. Написана она немного затянуто, в ней есть степень однообразия и повторения в сценах с пьяным главным героем, но в то же время в сюжете все время нагнетается напряжение. Отличный перевод!

Джек Торренс, якого звільнили зі школи за п’яну бійку з учнем (!), влаштовується зимовим доглядачем гірського готелю, який не функціонує в холодну пору року. Від початку жовтня до середини травня готель відрізаний від світу. Із Джеком на місце його роботи їдуть дружина з маленьким сином. Тут варто зробити паузу і зазначити, що зараз родина переживає складні часи. Через пиятики Джека дружина от-от готова з ним розлучитись. Тому в момент оповіді головний герой – тверезник, адже тільки так можна щось налагодити у стосунках. П’ятирічний син Джека Денні – екстрасенс, його над здібності звуться сяйвом. Уже перед переїздом Денні знає, що на них чекає щось страшне. І воно таки стається. Найстрашніше тут те, що джерело небезпеки – його батько, який себе не контролює чи то через вплив злих духів, які населяють готель, чи то через власний психопатичний стан. Роман «Сяйво» неперевершеного Стівена Кінга – книга дуже страшна і дуже цікава. Рекомендую і твір, і неймовірну його екранізацію, зняту Стенлі Кубриком.

СЯЙВО Стільки відгуків на цю книгу прочитала. «Найстрашніша книга», «улюблений роман Кінга», «перехоплює подих», «мурашки по шкірі» і таке подібне. А чи сподобалася вона мені? Почнімо з сюжету книги. Події відбуваються у готелі «Оверлук», який має дуже лиху історію. Колись у ньому чоловік замордував власну дружину та двох дітей, а перед цим ним володіли жахливі люди. Джек Торренс разом із сім’єю, через негаразди на роботі та у власному житті, повинен працювати зимовим доглядачем у готелі, відірваним від світу. Спочатку родина була щаслива, поки не почали відбуватися дивні речі. То оживають речі і намагаються налякати мешканців, то давнопомерла жінка лежить у ванні, повній крові. А ще його син, юний Денні, дізнається, що він вміє сяяти і може бачити події, які сталися у минулому, але також він може передбачати небезпеку, яке принесе майбутнє… Чесно скажу, роман мене не налякав. Мені не лячно від «проклятих будинків», які несуть за собою смерть. Маніяки, серійні вбивці – так, а це ні. Не можу назвати «Сяйво» найкращим романом Кінга. У ній він не так сильно розкрився як автор, все-таки це була тільки четверта його книга. Тут автор приділяє велику увагу сімейному насильству. Він писав, що саме на Джеку він відігравався, адже так намагався не зриватися на дітях. Зокрема, Кінг підсвідомо описував свій алкоголізм. Ефекту «вау» ця книга не викликала. Простий роман, який мають прочитати фанати «короля жахів»)