Рецензии «Величайший позор Британии. От Дюнкерка до Крита. 1940-1941»

Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Одні з версій та підходів до подій у Франції та Греції в 1940 і 1941 рр.
    Євген Садовий, 5 июня 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Насправді, всередині віднайдете дві різних книги. Перша – «Дев’ять днів Дюнкерка» (1959). Англійський історик-дослідник Девід Дівайн є її автором. Nine Days at Dunkirk він написав, маючи вже фактологічний матеріал. Крім того, сам брав участь в операції «Динамо» (про що власне й книга). Друга книжка – «Дванадцять днів Крита» сучасного російського дослідника з Єкатеринбургу Владислава Гончарова. Вона написана в стилі Дівайна, щоправда в 2011 р. і веде мову про 1941 р. і, як здогадалися, про події кілометрів на 800-1000 східніше по широті.

    «Дев’ять днів Дюнкерка». Йдеться про 9 критичних для Великобританії днів травня 1940 р., коли історія могла піти геть іншим шляхом. Англія балансувала на межі капітуляції. Все почалося ще 1939 р., коли Гітлер своєю зухвалістю, авантюризмом обеззброїв Європу. За Польщею падали і клали зброю під ногу країна за країною. Всі сподівання були на Францію та Англію - саме вони можуть зупинити фашистську машину. Не так сталося. У травні союзні війська, що включали англійські експедиційні, французькі та бельгійські армії, виявилися затиснутими в лещатах німецьких обценьок. Всі сподівання на виживання покладалися на евакуацію з французького напівзруйнованого порту Дюнкерк (Dunkirk) до невеличкого англійського порту Дувр. Автор детально перелічує скільки військ і з яким озброєнням і де стояли і якого числа. Хто і ким командував. Які рішення приймалися чи не приймалися. Паралельно радянські історики та сучасні російські редактори видання постійно «кидають» зноски внизу, в яких уточнюють чи спростовують наведене Дівайном. Частіше дивуються/недоумевают. (Чомусь у зносках чимало опечаток. Мабуть складав заклопотаний перепискою в соцмережах і паралельним слуханням музики коректор.)
    Йдеться про кількох дійових осіб об’єднаного штабу союзників, окремих напрямків та власне керівництво самої операції. Для повної картини варто після читання подивитися також кілька документальних програм. Наприклад, як погода допомогла операції «Динамо», як в уряді Великобританії частина керівництва імперії готувалися і наполягали на капітуляції. Оскільки автор цієї рецензії є прихильником ідеї, що історії не існує, то і критичне ставлення неодмінно супроводжувало процес освоєння тексту. Однієї причини чому ж так сталося, що Англія і Франція готувалися до війни з Німеччиною, а вийшов такий конфуз у 1940-му нема. Сукупність факторів, які описуються дають зрозуміти приблизну картину, що тоді відбувалося. Хтось не хотів приймати рішення, хтось гальмував, хтось боявся. Англійці спихають багато чого в ці критичні дні війни на французів та бельгійців. Є провина і самої Британії. Цікавим моментом є те, що по суті ця ганебна мабуть, але щаслива втечі армії союзників зараз подається як величезна продумана переможна спецоперація.
    Досі нема точних даних масштабу операції. Начебто на пляжі порту на відправку очікували близько 400 тис. осіб, в т.ч. обслуговуючий армію персонал та цивільні, а евакуйовано десь 330-360 тис. Факт того, що якби англійці не встигли переплисти додому і якби ще й німці про все тоді знали, то напевно війна з СРСР могла б розпочатися і раніше. А можливо СРСР якби знав, то діяв би по-іншому. Додам, що цікавою є та частина тексту, де описується з чим німці підготувалися до війни в районі Північного моря та Ла-Маншу.
    Чорно-білі мапи як наочний матеріал по ходу тексту допомагатимуть при читанні, бо не думаю, що всі досконало знають місцевість на міжкордонні Франції-Бельгії)))

    «Дванадцять днів Криту». Оу, тут сучасний російський історик розійшовся. Зрозуміло, що ідеологічну «подоплёку» книги теж слід мати на увазі. Питання хто більше діяв і воював, хто зробив критичний та вирішальний внесок у війні з нацизмом мабуть вічне.
    В цій книзі теж є мапи, щоправда англомовні зі скороченнями і мало що, наприклад, мені говорять. Також є перелік армій, військових з’єднань і частин та їх детальна чисельність. Також типи оззброєнь з різних сторін. Про що йдеться - у 1941 р. заплутана заморочка відбувалася на Балканах. Італійці захопили Албанію, Болгарія пристала на сторону німців, англійці вирішили ввести війська в Грецію, в якій якраз не на часі змінюється влада. І знову рішучість нечисельного контингенту військ Гітлера у цій частині планети роблять масштабні зрушення у політичних розклАдах першої половини 1941 року в Південно-Східній Європі.
    Який висновок роблю з цієї другої книги – усі сторони конфлікту – і Греція, і власне Британія, і Югославія берегли людський потенціал. Як і в Дюнкерку – порятунок людей на першому місці. Не все гладко та ідеально. Купа проблем, які супроводжують будь-яку активну фазу військових дій і тут не є винятком. Втім, накладки іноді грають на руку і одній, і другій стороні. І цей курйоз в історіографії (бо історії нема) викликає цікавість.
    Можна також зробити висновок, хоча й чисто суб’єктивний, що не дуже комусь хочеться воювати, підставляти голову за чужу країну. Так і британським військам мабуть не завжди хотілося вмирати за далеку Грецію чи навіть близьку Францію. Прочитаєте і зробити власні висновки.
    Для тих, кому ці теми подій 1940-41 років були невідомими, "темним лісом" книга буде корисною. У липні-серпні 2017 р. в кінотеатрах України крутитимуть фільм «Дюнкерк» з масштабними батальними сценами, судячи із трейлера. Хоча два фільма з такою назвою на однойменну тему вже виходили (1959 і 2004). При підготовці до перегляду наведені в книзі факти і опис подій буде не зайвим))

    Оцінка задоволеності від прочитаної книги: 7,3. Все ж таки на доволі вузьку аудиторію спрямована.