Рецензии «Несподівана вакансія»

Средняя оценка
9
  • 5
    9
  • 4
    2
  • 3
    1
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
  • Круги на воде, которые расходятся и исчезают вслед за ушедшим человеком
    carol2004 , 23 апреля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Не ожидала, что Джоан Роулинг сможет столь мастерски (и захочет) писать на социальную тематику. Что она может так разворачивать психологические портреты и писать на табуированные темы. После успеха «Гарри Поттера» можно было бы сосредоточиться на детской развлекательной литературе и зарабатывать на ней. «Случайная вакансия» – совсем не детская и далеко не развлекательная. По манере изложения она читается легко. Но содержание ее совсем непростое, и события иногда путаются в голове (особенно вначале). Поэтому дочитать книгу смогут не все.

    Главный герой умирает на первых страницах. Автор уделяет этому моменту достаточно внимания (без излишнего натурализма). Тема смерти до сих пор довольно табуирована и в литературе, и в обсуждениях между людьми в реале. Вспомните, как шикают и не понимают тех, кто пишет завещания смолоду. Некоторые мои знакомые читатели оставили книгу именно из-за этого момента.

    А дальше история развивается так, как расходятся круги по воде после брошенного камня. Она затрагивает знакомых, коллег, конкурентов главного героя. По ходу рассказывая о его характере, достижениях и о том, как одни пытаются эти достижения поддержать, а другие – снивелировать. Грустно, потому что, как и круги по воде, эти достижения сойдут «на нет», и книга закончится плохо. Намного хуже, чем хотелось бы.

    Но по ходу сюжета она расскажет о многом, чего мы не замечаем. О том, что безбашенная хулиганка может быть заботливой сестрой. О том, как люди пользуются друг другом, из-за глупости или хитрости портят репутацию один другому. О тревогах родителей и мире подростков. Которые все разные, но ищут свое место в мире. И взрослым не проще это делать, чем детям. О слабости, силе, желании и нежелании жить и воспринимать себя, чувстве долга и бессовестности. Кажется, что Роулинг хорошо помнит свой подростковый период. Но точно уже достаточно знает о взрослой жизни.

    Все это общие слова ни о чем, я понимаю, но не хочу спойлерить. Понравилось, как автор описывает характеры и взрослых, и детей – с их неврозами, глубинными переживаниями, эгоизмом, идеями. Вообще странно получилось: главный герой описывается через слова второстепенных, их воспоминания о своих поступках. Его мысли, внутренний мир не показывается. Все остальные могут сказать за себя. И за него. Его жизнь – как пазл, сложится к концу романа. И, кстати, довольно жизненно – в книге нет «белых», однозначно хороших персонажей. Все очень сложные.

    Автор глубоко описывает социальные проблемы и особенности уклада жизни маленького городка. Мне было очень интересно с точки зрения этнографии. Роулинг одинаково хорошо работает и с психологическими портретами, и с пейзажами. Последние я часто пропускаю в книгах, они нудные. Тут не пропускала. А центральный Майдан Пегфорда я просто вижу, как картинку.

    Мне «Вакансия» очень, очень понравилась. В ней то и дело всплывают новые обстоятельства. Нет какой-то одной линейности повествования, и это хорошо. Роулинг не схалтурила. Читала многие хорошие отзывы, но, мне кажется, книга немного недооценена массовым читателем. После нее купила другие взрослые книги автора, детективы, и тоже довольна. Или я всеядна, или они действительно талантливые. Думаю, все же второе.

    «Случайную вакансию» некоторые бросят читать в самом начале. Там действительного много сложных и неудобных моментов из жизни привычных обывателей. Иногда от них просто коробит. От манеры героев выражаться и их логических цепочек тоже иногда коробит. Книга точно не для детей.

    Я читала на украинском. Сложно оценить язык и перевод, но читалось на одном дыхании. И действительно захватило. Оставлю в своей библиотеке. И буду ждать следующих книг. Кстати, есть мини-сериал по книге – только что узнала, обязательно посмотрю.
  • Перша книга для дорослих від автора легендарного Гаррі Поттера
    Назар Рак, 10 марта 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Це перша книга автора, написана суто для дорослих. Здається, чим ще може здивувати письменниця після гучного Поттера? Але не так склалося, як гадалося. Я був здивований, приємно.

    Містечко Пегфорд — одне з тисяч провінційних містечок. Воно нічим особливим не вирізняється серед маси подібних йому. В ньому, як і всюди, є заздрісні сусіди, лицемірні добродії і купа інтриг. Так, це не є чимось новим ні для кого — тут нема суперського сюжету Поттера. Але автору вдалося вдихнути в роман чогось такого справжнього, що не відпускає. Ви ніби дивитеся реаліті-шоу. І персонажі сприймаються як справжні і живі люди завдяки шикарному пропрацюванні їхніх характерів, способу життя, і найголовніше, взаємодії в усій цій закрученій Санта Барбарі.

    Ще що мені пам'ятається з творів Ролінґ — завжди наймовірно яскраві й ефектні закінчення. Ти ніби їдеш у потягу (чомусь згадав про Блейна)) і з кожною сторінкою його швидкість трішечки збільшується. Природньо, ми цього не помічаємо спершу. Але потім він набирає такої шаленої швидкості, що ми вростаємо спиною в сидіння від наймовірного тиску. А в кінці... Зрештою, дізнайтесь це самі.

    Моя оцінка: 9/10.
  • Рецензия
    Kassiope@, 15 ноября 2014 г.
    Рецензия полезна?
    Книга очень интересная! Описывается извечная тема - борьба за власть. Реальная жизнь, без прикрас. Только книга не для маленьких детей. Это не Гарри Поттер.
    Порадовала бумага, очень качественная печать.
    Оперативная доставка! Спасибо!
  • Доросла казка від "мами" Гаррі Поттера.
    Олег Рибак, 15 мая 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Як шанувальник творчості Ролінг, я, звичайно ж, очікував найближчій її реалізації своїх письменницьких талантів у сфері творів, які позиціонують себе, в першу чергу, як книги для дітей. Саме тому моєму подиву просто не було меж, коли абсолютно випадковим чином я дізнався про двох після поттерівських романах письменниці, призначених аж ніяк не для дитячих умів. Звичайно ж, такі книги обійти стороною я просто не міг - не мав права - і варто було мені лише взятися за читання першої з них, "Випадкової вакансії", як здивування моє змінилося шоком.

    А шок в першу чергу був викликаний кардинальною зміною літературного стилю письменниці і зміною тих образів, які навіває складений нею текст. Для того, щоб добитися результату, Ролінг з самого початку розповіді відправляє цензуру в довгострокову відпустку, причому швидше за все за свій рахунок. Не сказати, щоб книга була багата матюками і сороміцькі словами і оборотами, але зустрічаються вони з досить-таки пристойній періодичності, що змушує читача з головою занурюватися в світ маленького англійського містечка, кожен житель якого має свої секрети і свої скелети в шафі, які з кожним дня все більше і більше наполегливо намагаються вирватися назовні і віддатися розголосу.

    Сюжет, з першого погляду, абсолютно нехитрий. У провінційному містечку Пегфорт від інсульту помирає місцевий голова ради правління міста (або як це у них називається - тепер уже й не пригадаю), Баррі Фейрбразер. Смерть цього не останнього для розвитку міста людини породжує за собою цілу хвилю (ланцюжок) подій, абсолютно, здавалося б, не пов'язаних між собою. До якого жанру належить ця книга? От чесно, поклавши руку на серце, я не зможу відповісти на поставлене запитання. Це ні детектив, ні драма, ні, тим більше, мелодрама і аж ніяк ніяка не наукова фантастика. Роман такого плану я читав вперше, не стикаючись раніше ні з чим подібним, а назва всього, що відбувається в оповіданні - Бруд. Бруд і людські пороки.

    Не розмінюючись на ваніль і тому подібні нісенітниці, Джоан Ролінг написала щось зовсім незвичайне, щось таке, що з силою б'є по мізках і змушує поглянути на своє життя і свої вчинки з боку, як би відчужено і неупереджено. Поспішаю попередити, початок цього роману необхідно саме перетерпіти і прочитати, намагаючись не звертати увагу на всякого роду труднощі, одна з яких - це величезна кількість дійових осіб, чиї імена запам'ятати нам, людям україномовним, дуже проблематично. Так, початок і кілька перших розділів тут - це та ще тяганина, сенс якої до читача ніяк не доходить - нудно, монотонно, повільно і незграбно автор підводить читача, як поводир сліпого, до того місця, коли читання стає не тільки цікавим, але і хвилююче захоплюючим, коли не хочеться зупинятися, а хочеться вбирати все ті події і неприємності (а книга якраз-таки є певним збірником неприємностей), в які занурюються Пегфорд і його жителі.

    Тут читач обов'язково побачить насильство, дізнається, яке розмаїття вад і недоліків може зібрати в себе одна-єдина особистість людини, що здається зразковим городянином і сім'янином, а на перевірку опиняється мерзенним брехуном, зрадником і, мало того, психічно нездоровим членом суспільства - і таких в книзі багато. Багато тут болю, насильства, нерозуміння (дорослих і дітей, пацієнтів і лікарів, працівників і роботодавців ...), є смерть, наркоманія, а також письменниця чомусь не змогла обійтися без сексуального насильства - попереджаю - неповнолітньої дівчинки, і до того все це барвисто і детально описано, що часом викликає навіть огиду.

    Героїв, повторюся, в книзі багато (близько п'ятнадцяти осіб, жінки і чоловіки різного віку і верств суспільства) і жоден з них не є головним. Кожен переслідує свою власну мету і кожен живе своїм власним, мало що залежить від інших, життям. Часом навіть здається, що всі ці люди не те, що не знайомі один з одним, але живуть в різних містах, віддалених один від одного на великій відстані, і саме тому, як раз-таки, і цікавіше буде читачеві в самому кінці, коли всі долі і сюжетні лінії переплетуться між собою самим незвичайним і несподіваним чином, змушуючи від подиву (розчарування, смутку, туги, скепсису і ще цілої купи інших не зовсім позитивних емоцій, які здатна викликати ця книга) кліпати оченятами і в німому питанні роззявляти рота ...

    Безперечно, не визнавати талант Джоан Ролінг як видатної письменниці, здатної працювати в різних, а часом і діаметрально протилежних, жанрах, було б дурістю. Закінчити одну з найгучніших серій книг і тут же написати щось, що ніяк не пов'язано зі вже напрацьованим і відмінно зарекомендували себе матеріалом, та ще й таким чином, щоб вийшов нехай і важкий, але дуже захоплюючий і цікавий роман - це дорогого коштує , і не кожен письменник на це здатний. Книга чудова, читати її варто.
  • Епоха "післяпоттеріани": від фентезі до психологічної драми
    Юлія Цюприк, 3 мая 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Ця історія безперечно має право називатися детективом. Або навіть трилером. Дія розгортається у маленькому затишному англійському містечку Пеґфорд та на сусідніх йому Полях. Спокійну, неспішну атмосферу містечка враз руйнує неймовірна новина - раптова смерть одного з членів місцевої ради Баррі Фербразера. Це стає відправною точкою для трагічних подій.
    На неї дуже легко звернути увагу: яскрава обкладинка, стильний дизайн, гарне оформлення та відмінна якість друку.Із книгами від "Абабагаламага" не може бути інакше.Ця книга заінтригувала мене перш за все прізвищем автора .Затятий поттероман, я вирішила, що книга моєї улюбленої авторки точно має бути у моїй бібліотеці, навіть якщо я її і не прочитаю найближчим часом. І я не помилилася: читати цю книгу було дуууже важко.Я здолала її до кінця не з другої і навіть не з третьої спроби.
    Чому так сталося? Не треба думати, що на це якось вплинуло моє захоплення "Гаррі Поттером". Зовсім ні. Я ніколи не ставлю ярликів і не суджу письменника лише по якомусь одному його творінню. Причина тут в іншому.
    По-перше, як прийнято у маленькому місті, усі знають всіх. Складається враження, що авторка теж хоче познайомити нас чи не з усіма жителями її уявного Пеґфорда. Уже з перших сторінок читача просто завалено купою нових імен і характерів. По-друге, ця книга орієнтована на дорослого читача. Авторка порушує такі наболілі суспільні питання, як алкоголізм і наркоманія, підліткові статеві стосунки, гомосексуалізм, домашнє насилля та життя у малозабезпеченій сім'ї. По-третє, як на мій смак, ця історія написана занадто сухо. Так, вона безперечно вражає своїм трагізмом та карколомністю розгортання подій, проте не вистачає якихось деталей.
    Не можу сказати, чого саме бракує цій історії, але щось тут не так. Перечитувати її найближчим часом я точно не буду.
    Проте для любителів жанру екшн, детективу та психологічної драми підійде на 100%.

  • Чтиво для дорослих
    Олександр Шкурей, 17 января 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Ззовні книга доволі приваблива. Нічого зайвого - ім'я автора, назва, видавництво і все. Є ще фон червоний з хрестиком, як на виборах, а з іншого боку - фон містечка - такого собі "британського дна". За об'ємом книга не велика.

    Але читалась вона мені дуже важко. На відміну, від Гаррі Поттера, вона була дещо нудною. Але ж на колір і смак товариш не всяк. Написана вона монотонно. В ній є багато героїв. Я просто не встигав запам'ятовувати героїв. Там до 5-ти сторінок розповіді і починався новий опис нового героя. Дивно. І важко. Кінг теж мав багатьох героїв у своїх книжках, але він їм присвячував щонайменше по 20 сторінок. У Ролінг цього не вийшло.

    До того, ж Англія описана у книжці доволі тускло. Англія тут постає в образі наркоманії, егоїстичних людей, які не дбають про дітей, а переживають все ж за свою публічну сторону, прагнення до влади, небажання залишатись в полоні буденності.

    Сказати, що ця книга "Вау" я далеко не можу, це все звичайно індивідуально, але це не та, з якими варто стикатись. У книзі описано все те, включно із крепкими слівцями, що можуть читати лише дорослі! Тут не буде традиційної казки, яку писала Ролінг напередодні. Тут тускле доросле, жорстке життя.
  • Случайная вакансия
    samyshka.j , 10 января 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Как же долго я читала эту книгу! Практически месяц! Но при этом я не могу сказать, что книга мне не понравилась.
    По началу я никак не могла разобраться в огромном количестве героев, в их связях и причастности к происходящему. Но где-то после сотой страницы все пошло по накатанной.
    Жители небольшого городка Пегфорда считают, что знают всё обо всех. Город поделён на два лагеря, каждый из которых активно отстаивает свои позиции в местном совете. Внезапная смерть одного из членов совета и освобождение новой - случайной вакансии - усиливает местечковые распри и становится причиной новых скандалов и интриг.
    У каждого героя книги есть свои скелеты в шкафу. Все как один они эгоистичны и несправедливы друг к другу. Если бы каждый из героев книги подумал о ком-то кроме себя, то в конце концов история могла бы быть не столь печальной. А ещё хочу сказать, что единственный действительно достойный персонаж этой книги, к сожалению, умер ещё на первых страницах...
    Честно говоря, для меня в этой книге оказалось многовато ругательств и грязи. Почему то я не ожидала такого от мамы Ро...
    И тем не менее, Роулинг очень реалистично описала жизнь в маленьком городке, похожем на муравейник. Все эти скандалы, расследования, интриги - мне кажется именно так всё и происходит в подобных ситуациях. Поэтому в итоге моя оценка оказалась достаточно высокой.
  • Джоан Роулінг: для дорослих
    Олеся Кізима, 1 ноября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    "Несподівана вакансія" - дебютний дорослий роман відомої письменниці, "поттеромами", англійки Джоан Роулінг. Хто очікує магії та чарівництва "а ля Гаррі Поттер", буде розчарований: абсолютно "маглівський" твір. Авторка зберегла свою майстерність цікаво закручувати сюжет та тримати інтригу до кінця. А ще вдало психологічно препарує кожного з персонажів, пише багатою мовою. Плюсом нашого видання є класний переклад від Віктора Морозова та Тараса Малковича. Дизайн обкладинки - аналогічний оригінальному, хоча я б не відмовилася від креативнішої, - від художників Єрка та Бариби. Комфортний шрифт. Одруківок не зауважила.

    Джоан Роулінг пропонує читачу зануритись в атмосферу провінційного англійського містечка Пеґфорда, в якому з'являється несподівана вакансія у їхній раді у зв'язку з наглою кончиною Баррі Фербразера. Здавалося б, у такому невеликому населеному пункті, де всі один одного знають, нема місця величезним таємницям та жорсткій боротьбі за владу. Однак, за класикою жанру, у тихому болоті чорти водяться. Тож поява несподіваної вакансії стає своєрідним лакмусовим папірцем для кожного претендента. Кандидати вступають у боротьбу, яку можна охарактеризувати як таку, де для досягнення мети виправдовуються усі засоби.

    Як такого, головного героя в романі нема. Є багато персонажів, тісно пов'язаних між собою. Вони демонструють свої далеко не найкращі сторони. І в кожного шафа - повна-повнісінька скелетів...

    За мотивами "Несподіваної вакансії" знято однойменний трисерійний фільм компанією BBC. Кажуть, досить непоганий, правда, трохи із зміненим сюжетом та нестачею деяких персонажів. Ще не бачила. Але чула, що Джоан Роулінг задоволена екранізацією. А це - аргумент і собі оцінити серіал).
  • Рецензия
    manor9421, 19 ноября 2014 г.
    Рецензия полезна?
    Прекрасна книга з досить жорстким кінцем. Переклад відмінний. Рекомендую перш за все тим, хто виріс на книгах Дж. Роулінг і любить її стиль написання.