Рецензии «Шпигун на мільярд доларів»

Средняя оценка
2
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Шпигунський нон-фікшн
    Юлия Мартынович, 4 мая 2018 г.
    Рецензия полезна?
    "Шпигун на мільярд доларів" - це не лише історія шпигуна Алфреда Толкачова, а загальна картина того, як американське ЦРУ намагалось прорватися до закритої Москви, і яке це мало значення для всієї світової історії.
    На початку книги ви отримаєте невеличкий екскурс в історію створення ЦРУ, про головних дійових осіб на політичній арені США в 60-80 роках, а також про перших оперативників-шпигунів, які намагалися хоч якось прорватися через КДБ. Короткі історії перших агентів, громадян СРСР, які ставали шпигунами, та їхні долі. А потім крок за кроком перед нами розкривається історія операції, що розтягнулась на 7 років, операції, яка була надважлива для Америки. Поступово, через доповіді агентів, які були кураторами Толкачова, перед нами розкривається його особистість, погляди та мотиви, що змусили його стати зрадником для СРСР та героєм для США.
    Хоча книга є документальною, та написана дуже легко, ніби шпигунський трилер і тримає в напрузі до кінця історії.
    Я раніше думала, що в кіно робота шпигунів, перебільшена, та бачу, що насправді їх діяльність мало відрізняється від фільмів.
    Ніби паралельною ниточкою розкривається суть "холодної війни", гра політиків, та їх амбіції, що скалічили життя мільйонів.
    Дуже класне оформлення книги, справжня окраса на поличці.
  • Шпигун Толкачов
    Володимир , 11 августа 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Сюжет книги простий. Холодна війна між СРСР і США в самому розпалі. Для наддержав як ніколи важливо отримати інформацію, які дозволять взяти панування на землі, воді, або в повітрі. На зв'язок з московською агентурою ЦРУ виходить інженер НДІ Фазотрон, який займався розробками в області радіолокації і авіації, і пропонує свої послуги в якості шпигуна. ЦРУ спочатку були в шоці від такого. Хіба можна собі уявити, що простий інженер може самостійно звернутися з такою пропозицією до «ворога» ?! Навряд чи. Тому в резидентурі вирішують ігнорувати звернення, щоб не потрапити прямо в руки до КДБ. Згодом, завдяки наполегливості Толкачова, ЦРУ починає співпрацювати з ним. Тут почалося найцікавіше для мене - підготовка і проведення зустрічей агентів як то відхід від стеження, закладки в тайники, передача інформації. Тут і гра в переодягання, один з улюблених способів американських агентів «Джек з коробки». Дуже часто дружинам співробітників резидентури доводилося брати участь в операціях разом з чоловіками. Наприклад, в книзі описується історія, коли дружині одного з агентів під час однієї із зустрічей з Толкачовим довелося сидіти мовчки в чужій квартирі, якщо правильно пам'ятаю, близько 6 годин. Та й вдома вони не могли відчувати себе вільно, тому що в квартирі могли бути заховані камери стеження, прослуховуючі пристрої. Тобто це життя, коли ти сам собі не належиш. І тут ще питання - хто здійснює більший подвиг - безпосередньо агент, який виконує свою роботу і займається улюбленою справою, або його дружина, яка жертвує багато чим заради роботи свого чоловіка.
    Адольф Толкачов, громадянин СРСР, який з дитинства проживав в Москві. Докладних відомостей про його батьків в книзі немає, але я так здогадуюсь, це була середньостатистична радянська сім'я. А його дружина, Наталя, з родини репресованих (докладна історія описана в книзі). Саме страждання дружини, несправедливість, через яку сім'я була названа ворогами народу, і спонукали Толкачова передавати секретну інформацію в США. У всій цій історії я так і не зміг визначитися як до нього все-таки ставилися в ЦРУ. При всій турботі про нього, часом створювалося відчуття, що опікали його тільки лише як джерело цінної інформації, але забували про те, що він проста людина. Хоча хто взагалі може подбати про людину та її безпеки краще, ніж він сам ?!І життя зіграла з ним злий жарт. Намагаючись помститися за «ворогів народу» він сам став ворогом народу, і що найголовніше - ворогом самому собі і своїй родині. Ні за що постраждала його дружина, якій, до слова, коли була необхідна допомога, і вона звернулася за нею в посольство США, там відмовили. Про те, як склалася доля сина Толкачова практично немає інформації, одні здогадки, в книзі ж про це взагалі не сказано. Але я думаю, йому довелося не солодко. В деякі моменти книга здавалася мені нудною, але це через те що вона побудована на сухих фактах. До слова сказати, в ній дуже багато посилань на розсекречені документи. В цілому ж історія дуже цікава, хоч і сумна.