Рецензии «Село не люди»

Средняя оценка
4
  • 5
    5
  • 4
    0
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Мильна опера
    Галина Заборська, 19 октября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Моє знайомство з Люко Дашвар (справжнє ім’я Ірина Чернова) розпочалося з її ж першої книги. Перш за все книга приваблює цікавою назвою: «Село не люди». Ну щоб здавалося цікавого можна написати про село. Всі всіх знають, і всі про всіх знають, а що не знають – то домудрують. Сюжет до банального простий – історія забороненого кохання, кохання юної дівчини до дорослого, одруженого чоловіка.
    Книга справляє враження так званої «мильної» опери, лише вбраної у літературні шати.
    Ставлення до твору є двояким, з одного боку чудова мова та стиль викладу матеріалу, цікавий сюжет, порушуються соціальні проблеми, з іншого – дуже вже примітивними є самі селяни, якісь занадто нерозумні та дикі, особливо, якщо врахувати, що окремі події у творі відбуваються у 2000 році.
    Книга буде цікавою для всіх, хто втомився від серйозної літератури, і хоче почитати щось легеньке, з присмаком скандалу, приправленого перчинкою, та прикрашеного інтригами.
    Загальне враження від книги, все ж таки швидше позитивне, книга читається легко, цікаво та на одному диханні.
  • Село - не люди???
    Світлана , 7 марта 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Для мене це був такий ляпас! Я просто в мить злетіла з небес. Так, шок з перших рядків, закинута книжка, повернулася до читання через якийсь час, але ні разу не з'явилося бажання сказати: "Не вірю". Просто відкрилися очі. Так, тим всезагальним сільським осудом і нерозумінням, тим бажанням спробувати новеньке, тим привозним базаром, тим пошуком кращого життя і долі я зрозуміла, що це все є сьогодні і не десь, а тут, у моєму селі, сусідньому... Але в книзі я побачила намагання знайти себе, розібратися в почуттях, піднятися з попелища і жити на радість собі і людям. Бо село - не люди, село - це ментальність, це спосіб життя, це особливі мрії, думки і бажання. Бо село - це ми, і рано чи пізно, часто-густо чи раз в житті, але те "село" вилізе з нас, бо ж генетична пам'ять - це сила! О, огиди у мене не було! У мене навпаки від захоплення тими людьми сльози текли щоками. Бо ж у них вистачило сил і мужності, мудрості врешті-решт визнати свої негаразди, подолати їх, простити і рушити вперед. Я побачила барви у їхньому житті, які переливалися усіма кольорами веселки. І жодні виставки, інтернети, форуми чи музеї не наповнили б їх життя більше, ніж те село, яке не люди.
  • Это должен прочитать каждый!
    Оксана Поберий, 27 февраля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Знакомство с восхитительной Люко Дашвар у меня началось два года назад с произведения "Молоко с кровью", еще тогда я поняла, что всё это мне близко и я многое понимаю именно потому, что сама живу в селе. Оно не вымирающее и не такое забытое, но село есть село. "Село не люди" - именно с этой книги Люко начала раскрывать тему тяжелой сельской жизни. В ней я увидела многое, с чем сталкивалась сама. В особенности, сплетни и слухи. Как же люди так легко и просто могут менять свое мнение, бегать от одной правды к другой? Сегодня проклинать тебя, а завтра улыбаться как ни в чем не бывало? Как одно неверное или неправильно понятое слово может перевернуть не только твою жизнь, но и всех окружающих. Люди легко ломают судьбы других, не задумываясь о последствиях. Не видят своей вины, неправоты и своих ошибок, но гонятся за справедливостью и честностью со стороны односельчан. Сильная девочка, Катя... Сила любви и желание жить помогли ей не сломаться и не сдаться. В этой книге каждый найдет частичку своей жизни, потому что это не параллельная вселенная, так на самом деле случается. И не только в селе.
  • Рецензия
    Наталя, 23 января 2015 г.
    Рецензия полезна?
    Чуттєва розповідь про вимирання українського села, про традиції та життя простого люду. Перетинання зла й добра, гордості й поваги, зневаги і прощення... Цікаво, захоплююче й повчально. Рекомендую!!!