Рецензии «На запах м’яса»

Средняя оценка
5
  • 5
    4
  • 4
    0
  • 3
    1
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Для любителів сучасної літератури
    Ольга Павлюк, 5 марта 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Хочу розповісти вам про шедевр талановитої письменниці сучасності Люко Дашвар. Він називається «На запах м’яса». Не буду «розкривати усі карти» про дивну назву цієї книги, почитаєте самі...
    У книзі розповідається про цікаву і дещо чудернацьку дівчину - Майю Гілку, та її «пригоди» на Лупиному хуторі. Ми також дізнаємося про її нелегке спочатку життя у Генічевську (містечко біля моря, де Майка кожне літо підробляла у ресторанчику), а пізніш – у столиці, де їй також живеться нелегко. Університет – робота – нові зустрічі – перше кохання і так далі.
    Хочу попередити: Люко Дашвар пише, дещо незвичено: а саме, вживає «просто селянську мову з лайливими словами», що тим самим показує нам справжні реалії життя.
    Я думаю, кожен зможе винести щось корисне для себе з цієї книги, а дехто – побачить частинку себе у Майці.
    Взагалом, як на мене, сучасна література вражає. Тому, думаю, кожен повинен прочитати хоч одну книгу епохи модерну.
    Тому, хочу усім порекомендувати цю книгу. Вона вам точно сподобається!

  • Жорстока реальність
    Галина Заборська, 25 февраля 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Цікава, чудова та надзвичайно захоплююча книга. Дещо сумбурний та не зовсім цікавий і привабливий початок книги спочатку розчаровує. Однак, якщо ви пройдете це випробування та не зупинитися на читанні, а продовжите знайомство з історією героїв книги, то далі вас захопить цей вир почуттів, подій та пристрастей. Історія Майї навряд чи буде унікальною, у житті подібних життєвих ситуацій якщо не сотні, то десятки точно. Це книга про постійний вибір головних героїв, який вони роблять зважаючи на свої бажання та прагнення. У пошуках щастя доводиться набити немало «гуль», пережити відчай та зраду, щастя і піднесення, перемоги та невдачі. Як на мене автор поставила перед читачем дуже складне запитання: «Чого в людині більше – людяності чи хижацтва?». «Наскільки далеко може зайти людина у своїх бажаннях та де та межа моральності, яку не можна переступати?».
    Герої книги не надто переймаються на шляху до своєї мети питаннями моралі та людяності, для них головне «вигризти» свої місце під сонцем. А єдиний персонаж, який не підтримує цю боротьбу серед хижаків гине від їх рук. На жаль, книга показує наше сучасне суспільство, і найбільш прикро те, що авторка нічого не перебільшує, ми справді живемо у жорстокому суспільстві, яке пора змінювати, і починати варто з себе.
  • История, оставляющая неприятный осадок на душе
    Анна Гришко, 12 мая 2017 г.
    Рецензия полезна?
    На редкость неприятная история от Люко Дашвар (Ирины Черновой) мне попалась на этот раз, к величайшему моему сожалению. Не ожидала подобного, потому что первое знакомство («Молоко с кровью») было во всех отношениях положительным, а сама писательница стала для меня настоящим открытием в современной украинской литературе. Здесь же даже преимущества (необычный стиль, легкая подача сюжета, переливчатость слога) не спасли ситуацию. Да, автор все с тем же мастерством играет словами – это безусловно потрясающе, и чтобы понять, о чем я говорю, надо только единожды прочесть хоть одно произведение. Но все остальное, начиная от отталкивающего названия и заканчивая мотивацией героини, не то чтобы повергает в шок… Нет, оставляет после какой-то мерзопакостный осадок, наполненный гнилью, грязью и беспросветной темнотой. Смысловая нагрузка финала, как и сюжета в целом, понятна (но все-таки есть отдельные моменты, которые лично мне кажутся отдаленными от реальной жизни), главную героиню – глупую маленькую девочку – жаль просто по-женски и по-человечески, но почему же так гадко на душе? Эта книга из категории тех, после которых и сам читатель чувствует себя вымаравшимся. Хочется просто пойти в душ и смыть с себя все то, что было прочитано.
  • Суч.укр.літ.
    Андрій , 2 мая 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Дуже лаяв наших сучасників, що не вміють писати. Але в один прекрасний день захотілось саме когось нашого. Вибір пав на цю книгу, навіть не знаю чому, проте радий, що саме вона мені тоді підглянулась.
    Сюжет досить напружений і водночас спокійний, розмірений. Все йде поступово, як і має бути. Молода дівчина переїздить в село на хутір, в холодну зимню пору. Там вона купує старенький будинок і оселяється в ньому. Не вміючи навіть розтопити грубку, їй на допомогу приходять не байдужі сусіди, які перший час допомагають їй з господарством, а разом з ними і молодий кульгуватий хлопець, який з першої сторінки входить в життя 21-річної героїні. Стиль написання дуже специфічний і захопливий, круті переходи та описи кожного героя цієї історії повністю ілюструють ту картинку та враження, що складається в голові під час прочитання. Історія дівчини, що покинула місто, престижну роботу, розповідь про її дитинство та молодість, причини її ексцентричного переїзду, і участь інших постатей і їх роль в житті молодої дівчини. Книга має в собі всі якості гарної книги, гострий сюжет, колоритність настроїв, що різко преходить від депресивного до кумедного, еротичні сцени. Саму авторку ототожнюють з Достоєвським, саме це скоріше і кинуло виклик, так як Достоєвський улюблений письменник, і після прочитання стало зрозуміло, що таки так, такий схожий стиль, детальний опис людської драми та переживать справило неймовірне враження. Після прочитання лише гарні враження і гордість, що в нас є такі талановиті письменники, які володіють таким гострим словом і проникливістю. І виробив для себе урок: "поки не спробуєш - не дізнаєшся". Всім гарного читання.
  • Село - колиска людства
    Тетяна , 15 апреля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Люко Дашвар неймовірна писменниця, кожна її історія має реальних прототипів, хоча вона змальовує узагальнений образ, показує реальну насправедливість в суспільстві. Вважаю, що вона висловлюює тим самим думку, що все-таки переможе добро. Ця книга відрізняється від інших назвою, тому що не має гри слів, однак метафора таки присутня. В образі м'яса зображено гроші та владу. А ще вплив цього "м'яса" на конкретних людей.
    Майя швидко зуміла пробратись до найвищих сходинок красивого життя, та важка хвороба, людська заздрість, зрада подруги та коханого опустили на саме дно. Не зрозуміла і мати. І ось - вона сама посеред Богом забутого Лупиного хутора, в самотній хаті. Виявляється, і там є люди. Вони всюди, і всюди різні. Не залежно від села чи міста, кругом є нелюди, що здатні на вбивство чи на взаємодопомогу.
    Саме там Майя проходить "чистилище" своєї душі. Проста робота біля двору та на городі, щира підтримка "Рідної" людини творять диво - хвороба відходить. Та не все так просто. Кожна людина має свій "скелет у шафі". Якось дивно зникає Толик Горох. А в Толика свій шлях. Ось тут і можемо дізнатись, чому він багато мовчить, чому кульгає. Та й в Майки не всі справи завершені - розплата має бути. Та чи не потрапить вона знову у стаю голодних вовків, чи не кинеться знову за "м'ясом"?.. Фінал залишився відкритим для роздумів.