Рецензии «Ми - це наш мозок»

Средняя оценка
9
  • 5
    10
  • 4
    0
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Ми - це те, що ми читаємо!
    anastasi77777 , 15 декабря 2016 г.
    Рецензия полезна?
    "Ми - це наш мозок" - робота Дика Свааба. Захоплює з перших сторінок.
    Головна суть книги: як мозок нами керує, як мозок впливає на наше життя і на наші рішення.
    Він чіпляє безліч питань, на котрі дає відповіді, наприклад, де зони, що відповідають за емоції, де починається і де закінчується деменція, як батьки і оточення формують мозок маленької дитини.
    Безмежне захоплення отримала, коли читала цю працю. Текст дуже цікавий і актуальний.
    Автор (Дік Свааб) - це відомий нідерландський нейробіолог. Він захоплений своєю роботою, а це, як відомо, запорука успіху у будь-якій діяльності. Він - не виключення.
    Книга дає відповіді на важливі питання пов'язані з вищою нервовою діяльністю, мозком та поведінкою людей і тварин.
    Близько 500 сторінок читаються за декілька днів (навіть якщо багато роботи і інших справ). Текст наче притягує до себе. Переклад дуже вдалий і сам текст написанний так, щоб студент, школяр, бінесмен і будь-хто мав змогу зрозуміти складні речі.
    Рекомендую купити і почитати цю роботу. Стиль праці науково-популярний, але наукова частина дуже сильна і з тим дуже доступна!
    Дуже рада, що почитала її! Тепер вона займає місце у моїй науковій домашній бібліотеці!
  • Шкода, що пан Свааб тільки працював над укладанням цієї книги, коли я вже закінчила школу))
    viktoriavorobiy , 6 декабря 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Мені дійсно шкода, коли так очевидно відчуваю течію часу.
    Як би мені не хотілось прочитати таку прекрасну книгу в підлітковому віці, це було б просто неможливо.
    Але прекрасна новина, що такі книги в принципі з'являються і не залишать читача байдужими.
    Піднімають досить непересічні для конкретно нашого суспільства теми, але від цього не втрачають від цього інтересу користувача.
    Дуже різко захоплює перша третина книги, коли просто неможливо відірватися, бо мова іде про зв'язок внутрішньоутробного розвитку і особливостей поведінки у дитячому і дорослому віці, дуже цікаво було читати від людини яка присвятила своє життя вивченню мозку, що він закінчує формування набагато пізніше ніж ти отримуєш паспорт, водійські права, вторинні статеві ознаки і тд.......це насторожує))).

    Дуже однозначно і зрозуміло ця книга сформувала моє спокійне ставлення до питань трансгендерів, і представників сексуальних меншин. Тепер жодних забобонів - ну так склалася природа і це прояв різноманіття.

    І ще книга змусила мене задуматись, що яскраві нюанси, про які написав Свааб, у житті у людях не часто трапляються у чистісіньких формах і завжди представляють собою суперпозицію вихідних даних, зовнішніх обставин, зовнішнього середовища, ряду рішень самої людини і тд. І результуючий образ і вчинки не можуть бути повністю виправдані чи спровоковані тільки одним стимулом.

    Друга третина стає трошки важчою до сприйняття, бо більше іде мова про не такі розповсюджені теми, як захворювання, дуже незвичайно, але з цим не стикаєшся щодня, тому трошки важче сприймається.

    І завершуюча частина знову тримає увагу повністю)
    Вибачаюсь, вже трошки підзабуваю, але загалом враження прекрасне, дала батькам почитати, тому підказки під рукою не мала, щоб описати краще.

    Та книга дуже варта уваги, бо поглиблює пересічні знання про людину, відкриває нову точку зору на те, що бачиш навколо) Рекомендую!
  • Серйозна книга!
    vasiLIT , 22 февраля 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Книга Діка Свааба "Ми - це наш мозок" в прямому розумінні слова розбирає на маленькі частини людський мозок. Після довгих вагань я все ж вирішив взятися за книгу, вагався я через залякування щодо надскладного формулювання тексту і насиченості непотрібною термінологією. Насправді підстав для цього багато і не було, адже книга виявилася дуже корисною та цікавою. Автор відомий лікар-нейробіолог, який великий свій науковий спадок описав саме в цій книзі. Автор поступово описує розвиток людини в контексті діяльності її нервової системи. Каже, що все залежить від головного мозку, майбутня поведінка людини закладається в ембріональному стані, описує сексуальність і те, що вона появляється в ранньому етапі розвитку. Цікавими є описи щодо походження агресії, самообману і смаків.
    Книга читається не легко, так як маємо справу з насиченою нон-фікшн літературою. Не рекомендую читати за один раз, краще пороздумовувати і споживати маленькими порціями. Книга в суперобкладинці, наповнена схемами, малюнками та ілюстраціями, сторінки яскраво білі, переклад зрозумілий.
    Незвична книга на межі науково-популярної та наукової літератури. Дуже рекомендую всім прочитати!
  • Усе, що ми знали - брехня
    Дианочка Трачук, 12 мая 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Чи ви коли-небудь замислювалися, чому деякі люди хворіють на аутизм або хворобу Альцгеймера? І чи може вважатися ожиріння та безсоння захворюванням мозку? А як щодо сексуальної орієнтації: вона є вроджена чи формується протягом певного періоду часу? Відповіді на дані запитання ви можете знайти у науковому бестселері нідерландського лікаря «Ми – це наш мозок».

    Дік Свааб – вчений-нейробіолог, який є автором понад 540 наукових статей та співавтор близько 200 книг. Але жодна з його праць не зазнала такої світової слави як книжка 2010 року про геніальність нашого мозку, яка викликала чимало критики серед різних верств населення. Чому ж філософи, релігійні діячі та політичні пропагандисти не хочуть припускати імовірності фактів, поданих у даній книзі?

    Автор руйнує всі міфи про наше уявлення буденних речей і стверджує, що завдяки мозку формуємося ми самі. Він пояснює, що різні види хвороб, педофілія, анорексія та інші види захворювань трапляються у нашому житті не з нашого власного бажання, а через значні пошкодження всередині нашої голови. Так само він висуває сміливі припущення щодо людських релігійних вподобань і стверджує, що цьому світу буде набагато краще без релігії.

    Найголовніше є те, що Свааб не нав’язує нікому свою думку, а лише намагається пояснити це з наукової точки зору, тому в даній книзі присутні також чимало медичних термінів, які легко можна зрозуміти з першого разу завдяки глосарію в кінці цього видання. Тому раджу почитати всім, кому надоїли уже звичні припущення і хочеться якихось свіжих та незвичних фактів про відомі речі з якими ми стикаємося кожного дня.
  • "Ми - це наш мозок"
    Светлана Шевченко, 24 октября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Прочитала, наконец-то. Во-первых, очень рада, что у нас переводят такие книги, более того, на сайте yakaboo.ua написано «Хит продаж». Да здравствует просвещение! Во-вторых, напишу банальную вещь, которую давно хотела написать, но некогда было. Все, что мы знаем, кажется нам необходимо и естественно входящим в канон «образованного человека», что бы мы под этим не подразумевали (ну, не без исключений, конечно, узкие специалисты понимают иногда, что не все обладают каким-то узко-спец.знаниями). С другой стороны, то, что мы не знаем, кажется нам не принадлежащим к канону — с разнообразнейшими обоснованиями. Когда начинаешь читать книги про то, как устроен мозг, уже довольно сложно представить себе, как без этого знания можно жить:)
    Итак, про книгу. Автор — ученый, причем живущий не в башне из слоновой кости, а заинтересованный в решении реальных проблем, директор (в прошлом, я так поняла) Нидерландского института мозга, основатель Банка мозга. Ясно, что атеист и приверженец научного метода и доказательной медицины (двойные слепые исследования и все такое). Стиль изложения мне очень импонирует — довольно человечный, но без слишком сильного выпячивания себя, как у Н.Н.Талеба, например. Книга научно-популярная, так что не без колумнистских приемов, ну и разные главы имеют разную степень детализации и научной глубины. В целом же — очень полезное чтение для того, чтобы понять, как работает наш главный орган.
    Книга, думаю, будет полезна тем, кто до сих пор сомневается в природе, скажем, сексуальной ориентации, там подробно разобрано и доказано, что гендерная идентичность формируется до рождения. Кстати, нидерландское лгбт-сообщество в свое время, лет 20 назад, было недовольно выводами Д.С. о том, что мозг человека с гомосекс.идентичностью отличается от гетеросекс., и обвинило в нацизме. Подозреваю, что феминистическое сообщество тоже будет недовольно фрагментами о разнице между М и Ж мозгом — но, на самом деле, можно ведь спокойно совместить эти два тезиса, Ruslana Radchuk недавно писала об этом — 1) мозг Ж и М отличается, 2) Ж много где дискриминированы, и с этим надо бороться. Для меня лично было новым то, что нарушения пищевого поведения у девочек-подростков — тоже не вина мас-медиа, демонстрирующих худых как щепка моделей, а врожденная особенность конкретного мозга. На грани фола, как по мне, фрагмент про педофилию, которую автор тоже считает врожденной особенностью, в которой человек не виноват. Очень провокационно и дискуссионо, как и особенности подросткового возраста, гормональный всплеск и т. д., объясняющий проблемное поведение подростков. Оно, конечно, так, но пострадавшим от буйных тинейджеров или, страшно сказать, педофилов, от этого не легче.
    Отдельная польза — мучающимся чувством вины родителям, которые думают, что это они что-то не так делают. Ну вот родился ребенок с активированной осью стресса, ну что ж теперь делать...По возможности спокойно принимать его истерики и любить:) Или не с активированной — радоваться, что такой жизнерадостный ребенок (и не считать себя гением педагогики, ибо вашей заслуги в этом немного:) Про аутизм глава меня немного разочаровала, я ожидала большего, то, что там есть — знала уже из других источников. Вообще, задача будущих родителей — найти хорошего партнера и провести беременность без стрессов, медикаментов, никотина, алкоголя, наркотиков, с полноценным питанием, лежа под пальмой и слушая шум прибоя:) Мне уже неактуально, но вдруг кому-то важно. Да, и легкость процесса родов — сигнал о том, что мозг ребенка (гипоталамус) формируется правильно.
    Очень интересные главы про когнитивные нарушения в старости. Д.С. - автор выражения use it or lose it относительно мозга. Так что используйте свой мозг постоянно! По его теории, Альцгеймер — это экстремальное и драматическое старение мозга, то есть мозг стареет в любом случае, просто иногда более равномерно и без видимых нарушений. Очень спокойно, без пафоса, обсуждаются сложные этические вопросы вроде эвтаназии и протокол ухода из жизни. Кроме шуток, умирать хорошо в Нидерландах.
    Очень интересные главы про современные методы лечения — я не все поняла и особо не вникала, но дух захватывает, до чего дошла наука. Много плохих слов в адрес большого спорта, особенно бокса, есть даже раздел «Нейропорнография: бокс».
    Главы, которые у меня, как у социолога, вызывают наибольший интерес и вопросы — про религию, мораль, свободу воли и прочие социальные феномены. Д.С., конечно, подходит исключительно материалистически, отрицая по большей части влияние среды. Тут у меня два вопроса, даже три. 1. Если очень многое в формировании мозга зависит от протекания беременности, в частности, от полноценного питания (он приводит пример детей, развивавшихся внутриутробно в голодную зиму 44-45 гг.), то, грубо говоря, бОльшая часть людей на протяжении бОльшей части человеческой истории имела какие-то мозговые нарушения, ведь достаток и полноценное питание — довольно недавние вещи. Я, впрочем, не отрицаю, просто интересно, хотя уже никак не докажешь. Кстати, в эпатажной книге Л.Демоза «Психоистория» так и написано. 2. Какая бы часть мозга не формировалась до рождения, дозревает-то он все равно после рождения, Д.С. сам пишет, что до 25 лет (и предлагает повысить возраст наступления уголовной ответственности), то есть влияния среды все равно не избежишь, и очень большая разница будет между детьми из разных социальных сред. Ну и шире — культурные отличия и различия мозга — проблема курицы и яйца. 3. Эволюции нужно много поколений, это штука медленная, но Д.С. сам пишет, что у его студентов область мозга, отвечающая за движения большого пальца (чтобы писать смс), более развита, чем у прошлых поколений. Очень много изменений, связанных с ростом эмпатии, признанием прав разных дискриминируемых групп, произошло в последние несколько десятилетий — но ведь эволюция так быстро не совершается? Или я что-то не полностью поняла. Короче, есть фрагменты, где автор переходит с твердой научной почвы на зыбкие основания мировоззрения, которое, впрочем, совершенно не вызывает у меня отторжения:)
    В общем, сильно рекомендую для ознакомления!
  • Дік Свааб «Ми це наш мозок»
    Аня Остапчук, 17 сентября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Дік Свааб «Ми це наш мозок».
    Нідерландський лікар-нейролог, який своєю діялністю просто зводить на нівець цілу купу ідеологій філософів, політиків і релігійних діячів. Загалом, книга дає відповідь на велику кількість запитань і недопорозумінь які виникають у нашій голові, і на ті запитання які б ніколи не виникли. Після прочитання відчувається полегшення, відходить від душі тягар накопичених питань без відповідей. Манера і якість самого написання і форми викладу відходить в даному випадку дещо на другий план,адже це більше науково-публіцистична праця аніж художня. Багато корисного для себе можна почерпнути,як в плані практичного використання так і загального розвитку. Конкретно, то у книзі ви знайдете інформацію про окремі психологічні захворювання як аутизм чи шизофренія, процеси статевого дозрівання чи смерті, вживання наркотиків відомими людьми, тощо. Родзинкою, тобто тим що відрізняє книгу Свааба від підручника з психонейрології для студентів першого курсу є те, що будь-яка тема чи проблема описана простою мовою, підкріплена зрозумілими сехами,малюнками та життєвими прикладами. Отже, насолоджуйтесь прочитанням, зберігайте порядок в своій голові і памятайте, що «Ми це наш мозок».
  • Рецензія
    Маргарита , 5 апреля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Насправді, дуже крута книжка. Вона ще раз показує, наскільки мало ми знаємо про своє тіло, а особливо про наш мозок.
    Автор надзвичайно цікаво описує моменти, які насправді непокоять нас завжди і піднімає невирішені століттями питання.
    Крім того, що Дик Свааба прекрасний нейробіолог, він не менш вправний письменник і йому вдалося цікаво і просто для розуміння подати складні теми. Крім того ілюстрації - без них справді було б складно обійтись, а я до того ж освіжила свої знання шкільної програми.
    Я просто в неймовірному захопленні від теми про еволюційний процес та переваги, які надає релігія. Цікаво навіть просто побачити її у подібній книзі.
    Важливою і надзвичайно пізнавальною є тема про хворобу Альцгеймера та інші хвороби та яким чином нам варто вправлятися з подібними ситуаціями.
    Тобто ця книжка - певний симбіоз Свааба-лікаря і Свааба-публіциста і цим вона вигідно виділяється з-поміж сотні подібних.
    Справді, дуже багато корисної і цікавої інформації, яка однозначно не буде зайвою. Одразу відчуваєш себе мега-розумним досвідченим лікарем, який готується до виступу перед сотнею слухачів, яким неймовірно хочеться все це розповісти.
    Варто прочитати)
  • Всё дело в мозге
    Ирина, 22 декабря 2016 г.
    Рецензия полезна?
    После перевода книг Аси Казанцевой (особенно - «Хто би міг подумати!»), я очень заинтересовалась подобной литературой. Ведь живешь себе и не задумываешься особо как все работает... хотя бы пока не поломается.

    От книги «Ми - це наш мозок» Дика Свааба я ждала чего-то подобного — интересных фактов о мозге, к тому же в этой книге рассказывается разные аспекты работы мозга на всех этапах развития человеческого организма, вплоть до смерти. Сказать, что я получила именно то, на что рассчитывала, будет немного несправедливо — не то высокое положение Свааба не давало ему пошутить впрок, не то книги Казанцевой настроили на игривый лад и некую несерьезность... в общем, «Ми — це наш мозок» - довольно серьезная книга. Это не плохо, просто так есть.

    Еще один момент — с Диком Сваабом можно не соглашаться. В его книге наведены примеры работ, с которыми спорят некоторые ученые и изучать и сравнивать такие штуки оказалось очень увлекательно! Прям сам себя чувствуешь таким важным исследователем, умным и в очках... или просто в очках) В общем-то личное исследование как раз очень хорошо закрепляет знания, не зря ведь для обработки темы дают разные доклады и рефераты.

    Но, собственно, о книге. Книга не маленькая, с неплохими иллюстрациями. Они хорошо помогали, когда речь заходила о простой физиологии — просто показать какая часть мозга где находится. Также сама концепция хороша — вот вам мозг от рождения и до смерти, и вот темы, которые доминируют в жизни человека на каждом этапе и что наш мозг при этом творит и вытворяет. Этот принцип повествования отлично оправдывает название «Ми — це наш мозок». Я многое узнала о себе и окружающих, а также порадовалась, что в некоторых вопросах я уже неплохо разбираюсь.
    Самыми непростыми для меня оказались последние разделы книги — про старение и болезни, с ним связанные. Например, Альцгеймер или склероз. Полезно знать что происходит с разумом пожилых людей, которые еще совсем недавно казались тебе такими умными и бодрыми... Грустно, но полезно. И здорово, что есть те, кто с этим борется (сам Дик Свааб, кстати, среди них).

    «Ми - це наш мозок» - книга из разряда хоть и не развлекательного нон-фикшена, но определенно познавательного и стоящего своих денег. Советую всем, кого интересует биология, биохимия и просто наша жизнь, потому что в конце концов мы — это наш мозг. Всё дело в нем =)
  • От матки до Альцгеймера
    Серегй, 17 декабря 2016 г.
    Рецензия полезна?
    В своей научно-популярной книге «Ми - це наш мозок» всемирно известный нидерландский нейробиолог Дик Свааб, отправляет нас в увлекательное путешествие «глубинами» человеческого мозга - настоящего «terra incognita» нашего организма. Автор доказывает: человек, его характер, склонности формируются еще в утробе матери под влиянием генов и внешней среды, и не могут быть принудительно изменены, преобразованы, вылечены позже, а «свобода воли» - такой же нонсенс, как и вера. Единственное, что руководит человеком - его мозг: он как накладывает ограничения, так и дарит человеку массу возможностей. От зачатия до смерти, от родительского влияния и бытовых привычек до алкоголя и наркотиков, от осознания своей тендерной идентичности в любви и сексе, гениальности до психических отклонений. И с этим нельзя не согласиться. Тем более, после прочтения столь увлекательной научной работы от авторитетного ученого с мировым именем.

    Итак, среди главных вопросов книги тема определения сексуальной ориентации человека, подростковой влюбленности и проведения тонкой грани между влечением и сексом. Рассматриваются понятия депрессии, ожирения, бессонницы, анорексии. Важной является и тема наркотиков, их политической приближенности. Откуда берутся преступники, как подавить агрессию, какие таинственные процессы имеют место в головном мозгу, и возможно ли на них повлиять - обо всем этом в книге рассказывается с особым интересом и, даже, пристрастием. Лично у меня в голове (мозгу) книга вызвала такую мысль - все сказанное лишний раз доказывает, насколько мизерную часть информации мы знаем о важнейшей части нашего организма, и как много удивительных открытий нас, человечество, еще ждет впереди. Считаю, такой материал должен быть прочитан каждым, кто интересуется возможностями, потенциалом человеческого организма.