Рецензии «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта»

Средняя оценка
7
  • 5
    11
  • 4
    0
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Психоаналіз кріз сторінки
    Марія Марцинковська , 27 октября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Взявши цю книгу вперше в руки, я задумалася над тим, що ж я насправді очікую від неї. Я була знайома із деякими працями Ірвіна Ялома і раніше, тому моя підсвідомість вимальовувала деякі сюжетні картини наперед. Я очікувала чогось надзвичайного, з космічно-глибоким змістом і я отримала це!
    Ми звикли уявляти кабінет психотерапевта, як звичайний кабінет лікаря: ти прийшов, розповів що турбує, отримав рецепт лікування і пішов. Однак, Ялом показав нам, що будучи у ролі третьої особи (спостерігача), ми можемо не лише вмоститися на зручне крісло під вікном і слухати, а й витаючи у повітрі переживати всі складні ситуації героїв разом з ними. Я відчувала кожну емоцію яку автор хотів передати читачу і інколи мені здавалося, що я відчувала навіть більше, ніж потрібно.
    Чи була ця книга тією, після якої було літературне *похмілля*? Однозначно. Чи рекомендую я її до прочитання? Обов*язково.
    Якщо Ви ще не визначилися чи варто з нею ознайомлюватися, то навіть не роздумуйте- це саме те, що Ви шукаєте!
  • Познай ближнего своего
    Алена , 20 сентября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Не имеет значения, кому же , всё-таки принадлежит фраза "нет предела совершенству" - Сократу или Ницше. Ведь это истина! К совершенству нужно стремиться - и без знания и понимания человеческой психологии, поступков и действий оно никогда не будет достигнуто. Без способности к близости, эмпатии и доверия к людям человеку жить невозможно. А о каком совершенстве тогда можно говорить?

    Вопрос, который беспокоит каждого - "какой смысл в моем существовании,если все смертны? " Да,надеяться на то,что наше существование - бесконечная дорога только вверх,которая зависит лишь от нас - иллюзия. Но, как бы ни было,мы,и только мы можем сделать свою жизнь интересной,насыщенной,яркой,чтобы мыслям о плохом просто не осталось в ней места. И одним из способов добавить красок в свою жизнь - это познавать людей, понимать причину их поступков и поведения. Ведь все люди разные, и чем больше возникает вопросов - тем больше возникает вариантов ответов на них,а, следовательно,и новых открытий.

    Эта книга помогает понимать себя, свои эмоции и чувства, учит не пренебрегать сновидениями, ведь наше подсознание говорит с нами.

    Полезный совет для меня, который я вынесла из книги- из истории #9: "Вспомните, что помогало вам в прошлом при возникновении похожей проблемы".
    Книга читается легко и вызывает желание ознакомиться с другими работами Ирвина Ялома.
  • Дивовижний нон-фікшн написаний зрозумілою мовою
    Екатерина Топорко , 18 августа 2017 г.
    Рецензия полезна?
    «Ліки від кохання» містить десять оповідей психотерапевта Ірвіна Ялома, заснованих на реальних подіях. У цій книзі психотерапія розглядається не з точки зору науки, а з точки зору психотерапевта. Як виявилося, вони такі ж самі люди як і ми з вами, зі своїми проблемами, втомою та зовнішніми подразниками. Автор-психотерапевт в цій книзі розмірковує нам двома проблемами: проблемою кохання та проблемою страху перед смертю. Відношення до жінок, як до беземоційних сексуальних об’єктів, а не до як людей; емоційний катаклізм у зв’язку з виходом на пенсію; сліпа закоханість в людину, яку востаннє ти бачив вісім років назад; надмірна любов до їжі, наслідком якої є самотність; страх спілкування з оточуючими людьми; і ще безліч проблем, з якими пацієнти приходять до Ірвіна Ялома. Десять повчальних оповідей, з яких читач може зробити не тільки висновки щодо терапії, а і висновки щодо власного ставлення до тієї чи іншої ситуації, переосмислення своїх недоліків, адекватна оцінка своїх негараздів та самостійний пошук їх вирішення.
  • Книга, которая не помогает.
    Татьяна Танюк, 10 июля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Именно так охарактеризовал её приятель, давая почитать. Я хмыкнула: уж очень похоже на перенос ответственности. Ни одна книга не поможет Вам, если Вы не будете готовы помочь самому себе. Пока Вы носитесь со своими неврозами, как с писаной торбой, обвиняя в несчастьях всех, кроме себя, не изменится ни-че-го.
    Десять (а не три, как написано в аннотации) историй таких разных и одинаковых людей. Кто-то не может справиться с эмоциональной зависимостью, принимая её за любовь, кто-то видит странные сны, кто-то боится прочесть письмо, кто-то сходит с ума от боли и отчаяния, потеряв ребенка. Но все эти люди признают свои проблемы и пытаются решить их с помощью психотерапевта. О том, как это происходит и всегда ли получается, написано в книге. Написано интересно, легко, но читать надо вдумчиво. Иначе пропустите четыре главных экзистенциальных данности, а Ялом Вам этого не простит.
    Эта книга кому-то ответит на незаданные вопросы, кому-то даст вдохновляющего пинка, кого-то заставит задуматься над происходящим жизни, кому-то "не поможет".
    Но прочесть её однозначно стоит, даже ради такого вывода: "Любовь - это, скорее, форма существования: не столько влечение, сколько самоотдача, отношение не столько к одному человеку, сколько к миру в целом". Так нужно ли лечиться от любви? :)
  • Ліки від кохання і не тільки.
    Олег Рибак, 15 мая 2018 г.
    Рецензия полезна?
    За книгу «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта» я взявся, керуючись своїм недавнім захопленням літературою на теми психології, психотерапії та психоаналізу. Не можу сказати, що я спеціально щось вишукую, просто поки читаю те, що попадається під руку, і що часто рекомендують до прочитання.

    Цю книгу написав Ірвін Ялом, американський психотерапевт, який працював в Стенфордському Університеті, і до сих пір є почесним професором. Він написав досить багато книг. «Ліки від кохання ...» - це одне з його творів, де він ділиться своїм психотерапевтичним досвідом. По суті книга складається з 10 історій різних пацієнтів Ялома, вірніше, історій їх лікування.

    Слово «лікування» я використовую тут, тому що не можу знайти іншого аналога, хоча прекрасно розумію, що можна довго сперечатися про те, чи є консультації з психотерапевтом лікуванням в прямому сенсі цього слова. Справа в тому, що психотерапевтичну методологію важко якось формалізувати і передбачити, що буде працювати, а що ні. Психотерапевти застосовують те, що працює для даного пацієнта. Але в широкому сенсі слова, це лікування, тому що людина приходить до фахівця з якоюсь проблемою, яка впливає на його психічний і навіть часто на фізичне самопочуття, і діяльність психотерапевта полягає в тому, щоб це самопочуття нормалізувати. В загальному, дана книга саме про це. У цих десяти історіях Ірвін Ялом розповідає про десять пацієнтів, їх проблеми та те, як кожному з них він допоміг впоратися, або не допоміг.

    В цілому, мені книга сподобалася, перші кілька історій я прочитав просто захлинаючись, втім, мій ентузіазм дещо зменшився до кінця книги. Я думаю, що просто на початку я відчував більше спорідненості з пацієнтами, описаними Ялома, їх проблемами, а останні історії для мене вже були не настільки близькі. Але це якісь індивідуальні речі, тому я не смію стверджувати, що книга об'єктивно менш цікава під кінець. Думаю, що кожен, якщо вчитається, зможе знайти щось близьке, а, може, навіть і корисне для себе. Що стосується мене, то я вже деякий час зрозумів, що саме по собі читання книжок на тему психотерапії навряд чи може вилікувати якісь проблеми. Мені здається, що мозок людини влаштований так, що все одно буде трактувати все написане з точки зору страхів і комплексів, які в ньому вже відображені, виділяти якісь речі, які підтверджують поточне розуміння речей, і ігнорувати щось, що суперечить сформованій точці зору. Щоб щось змінити, потрібен спеціалізований погляд з боку, а сам себе за волосся з болота не витягнути. Так що я не очікую ніякого лікувального ефекту від цієї книги і взагалі книг такого плану. Чи не заперечую, що він може бути, але читаю я їх заради іншого.

    Мені цікаві ці книги тільки з точки зору різних підходів, які використовують психотерапевти, їх професійний погляд на те, як працює людське сприйняття, психіка, що для людей важливо, на що вони реагують, а що швидше за все пропустять повз вуха, як вони заломлюють реальність під впливом своїх проблем. І саме в «Ліки від кохання ...» можна почерпнути багато різних думок на цю тему. Я наведу деякі міркування, які у мене виникли після прочитання двох історії, які для мене були найближчі.

    В одній з історій Ялом демонструє, як різниться сприйняття сеансів психотерапії з точки зору пацієнта і психотерапевта. Психотерапевт може вважати, що сеанс був прекрасним і плідним, тоді як пацієнт може не винести з нього нічого корисного, і навпаки, психотерапевт може порахувати, що сеанс не приніс ніяких плодів, тоді як у пацієнта може настати прозріння. Навіть якщо вони обидва сходяться в тому, що сеанс був продуктивний, їх трактування щодо того, що конкретно було важливим, може кардинально відрізнятися. Над цим, до речі, дуже цікаво задуматися не тільки в сенсі психотерапії, але і спілкування з людьми взагалі. Як часто в спілкуванні ми зациклюємось на своєму розумінні дійсності, на гордості за себе, на щось важливе для нас. Але ж для плідної бесіди важливо зрозуміти і іншого. Але вся складність полягає в тому, щоб звернути увагу на точку зору співрозмовника, не ігноруючи при цьому свою.

    Ще в одній історії Ялом розповідає про те, як пацієнтка в «прикордонному стані» спотворює реальність, більш того, за її розповідями у терапевта складається абсолютно хибне враження від її колишнього коханця. Там настільки все складно, що будучи в нього закохана, пацієнтка описує цього чоловіка так, що Ялом вважає його мало не втіленням зла. Чому так відбувається? Що змушувало її описує людини, якого вона любила таким чином? Чи дійсно вона любила ту людину, або просто любила якийсь образ у себе в голові. Як часто це взагалі відбувається з людьми?

    Мені ще подобається, що Ялом не ставить себе вище пацієнтів, не описує себе якимось надзвичайно мудрим, котрі перебувають в мирі зі своїми почуттями, досконалим спостерігачем. Ні, він така ж людина, зі своїми страхами і комплексами, антипатіями і симпатіями, і навіть сексуальним потягом до деяких пацієнтів, і це все також може впливати і впливає на процес психотерапії. Звичайно, краще, щоб цих почуттів було якомога менше, але вони є, і їх неможливо заперечувати. Від того, що Ялом включив і свої переживання в цю книгу, вона вийшла набагато більш щирою і живою, ніж інші книги, які я читав на цю тему.

    Я ще можу додати, що якщо ви подивитися на цю книгу і вирішите, що саме так працюють всі психотерапевти, ви зробите неправильний висновок. Це не перша книга на цю тему, яку я прочитав, та й сам спілкувався з психотерапевтом, так що можу сказати напевно, що методи Ірвіна Ялома, навіть незважаючи на їх різноманіття, не є всіма можливими. Наприклад, він прямим текстом заявляє, що не любить драмотерапію, хоча її з успіхом використовують інші фахівці. Напевно, є багато інших методів, про які я просто не знаю. У мене склалося враження, що Ялом сам згодом змінював свою точку зору про те, як треба проводити лікування. І ще, мені здається, що його методи засновані на тому, щоб привести логічні аргументи пацієнту, тобто на звернення до розуму, ніж до їхніх почуттів, що особисто мені здається менш дієвим. Можливо, це просто наслідок того, що автор намагався уявити сеанси більш логічно зрозумілими, ніж вони були. Але взагалі я ні в якому разі не хочу критикувати цього психотерапевта, оскільки, як я вже написав, різним людям допомагають різні підходи.

    Чи рекомендую я книгу «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта»? Я думаю, що її варто прочитати, якщо ви зацікавлені в тому, як відбувається процес психотерапії. Тим більше, що книга написана художньою, живою мовою, і по крайній мірі, буде не нудно.
  • Легко і зрозуміло про психологію
    vasiLIT , 22 февраля 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Перед нами одна з багатьох книг відомого науковця Ірвіна Ялома "Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта". Автор займається глибоким психоаналізом і це є його особливістю. Книга розповідає нам десять життєвих історій про людей з психологічними вадами і як лікар лікує їх від початку терапії аж до самого одужання. Ми маємо три лінії розвитку: з одного боку маємо розповідь самих пацієнтів, з іншого маємо діагноз і терапію описану автором, а з третього бачимо симбіоз двох перших ліній і отримуємо конклюзію по кожній історії. Назви історій є цікавими та інколи навіть кумедними. Цікаво, що будь-який з цих випадків може трапитися з кожною людиною. Дуже великим плюсом книги є її оригінальна побудова та мова. Переклад дуже якісний. Місцями зустрічаються досить нудні та монотонні описи певних дрібничок. Автор формує власну, часто непрофесійну, більше цивільну думку і це інколи може дратувати.
    Книга невеликого формату, зовнішнє офоромлення лаконічне, папір цупкий, кремового кольору.
    Рекомендую всім любителям психології!
  • Книга не про пацієнтів, а про складні історії звичайних людей
    Юля , 11 февраля 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Всі книги психотерапевтів, які мені доводилося читати, відсторонено описували проблему пацієнта, на яку накладався «філософський» висновок автора. Тому я зовсім не очікувала так багато переживань самого Ірвіна на сторінках книги.

    Хтось може сказати, що це непрофесійно переплітати своє життя з історіями хвороби пацієнтів, але чи можна інакше? Прочитавши «Ліки від кохання», мені здається, що інші автори просто не були до кінця чесними з читачами. Ірвін зізнається, що не лише психотерапевт стає частиною життя пацієнта, а й пацієнт проникає в життя свого лікаря.

    Автор вдало підбирає слова, книга читається легко. Виникає відчуття, що ти є свідком сеансів і маєш можливісь спотерігати як за пацієнтом, так і за лікарем. У книзі Ірвін проводить аналіз своєї роботи, визнає, що бував занадто жорстоким, інколи поводився непрофесійно або не бачив очевидні речі. Таку самокритику може собі дозволити лише впевнений в собі професіонал і, безумовно, автор таким є. Особливо вразила здатість лікаря знаходити першопричину заховану за десятками інших проблем.

    Книга зовсім не про кохання. В своїй передмові Ірвін зазначив: «Я хоч і вживаю термін «пацієнт», мова йдеться про звичайних людей». Я впевнена, що книга буде цікава абсолютно всім, і якщо захотіти, то можна винести багато для себе корисного.