Рецензии «І знов я влізаю в танк...»

Средняя оценка
5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Мастрід для всіх
    Анастасия , 21 июля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Я дуже ціную книги, які спонукають мене не тільки до роздумів, а й до подальших пошуків та читання. Книга «І знов я влізаю в танк…» однієї з найпомітніших українських письменниць Оксани Забужко виявилась саме такою. Це – збірка публіцистики, читати яку варто зі стікерами, олівцем і блокнотом під рукою, адже вам неодмінно захочеться зробити кілька десятків закладок для подальшого опрацювання.

    Якщо до художньої прози Оксани Забужко в мене неоднорідне ставлення, то весь нонфікшн, який виходить з-під її пера, мені дуже подобається. «І знов я влізаю в танк..» написана дуже насичено, густо, вичерпно. Червоною ниткою тут проходить тема війни та пошуків Україною свого місця у світі, адже писались есеї та статті, що увійшли до цієї книги, вже у 2013-2016 роках. У своїй звичній критичній манері Забужко пише про Європу, яка вперто не бажає бачити війну в Україні, про Майдан і Кремль, Донецьк і Київ, Польщу та Білорусь. І ти розумієш, що в більшості випадків ця авторська їдкість виправдана, адже інакшим тоном про це не розкажеш! Раджу читати і перечитувати ці тексти всім, хто вважає себе людиною мислячою.
  • "І знову я влізаю в танк"
    Марія Ярмак, 1 января 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Прізвище Забужко на палітурці - це беззаперечна ознака якості літературного творіння. Найсвіжіша добірка авторської публіцистики на тему гібридної війни "І знову я влізаю в танк" не стала виключенням.

    Вражає настільки тонко та глибоко розуміє авторка довколишню дійсність. Промовистою зокрема є хронологія публікацій. Здавалося б, ніщо ще не віщувало біди зі сходу в уявленні більшості загалу, а Оксана Стефанівна вже передчувала й плідно працювала на цільовій ділянці літературної ниви, прагнучи мінімізувати зловісні наслідки.

    Книга вражає глибиною змісту. Вчитуючись, розпочинаєш ще більше пишатися приналежністю до власного народу, який за влучним висловлюванням Оксани Забужко наразі такий нескоренний, оскільки не зазнавав "національної ганьби" та не підкоряється "праву сили"...

    Варті окремої уваги також портрети знакових для Оксани Стефанівни особистостей (видатних діячів, дисидентів), що зринають на сторінках цього видання...

    Досить цікаво ознайомитися з враженнями письменниці від стилю життя прифронтових міст (Дніпра, Харкова). Авторка сягає глибин психології містян, знайомить нас з витоками їхньої поведінки наразі. Враження від того ж Донецька датовані ще 2012-м роком, але вони мають безперечну цінність в контексті подальших незворотних сумнозвісних подій...
  • Назви своє ім`я...
    Інна Золотар , 7 декабря 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Свого часу мене зачіпила лекція О.Стяжкіної "Правильна біографія", де йшлося про переформатування і про "правильний" підбір слів для власної історії, щоб вижити у Радянському Союзі.
    Але ж "правильні" слова підбирались не тільки для людей, а й для цілих країн, і хтось охоче повірив у цю нову сторі, і почав її піарити направо і наліво, а хтось написав, озвучив, вижив, і ...замовк і з "новою" біографією, і, тим паче, з небеспечно-своєю-старою...
    Україні "допомагали" підібрати слова задовго до союзу, і мовчати ми навчились. Тепер треба вчитись говорити про себе, і, що найважливіше, називати речі своїми (не завжди приємними і очікуваними) іменами.
    Ця збірка есеїв власне і є спробою назвати... І це озвучування інколи дивує, інколи провокує, а ще зустрічає шалений опір (як це було з "Будинком Булгакова-Листовничого", коли більшість нашої літературно-екскурсійної тусовки почала пристрасно захищати літературний геній Булгакова, хоча якраз на талант його ніхто й не посягав, йшлося про право власності, а літературну булгаківську спадщину п.Оксана навіть заохочувала читати, просто з "новими окулярами")... І мені б дуже хотілось, щоб всі теми - і польська ("Що з тою Польщею?" - перше питання з залу під час зустрічі з письменницею у Львові), і білоруська (досі для нас невідома, бо на північну сусідку звикли дивитись з "російськими окулярами"), і булгаківська, і, головне, - наша, українська - були темами дискусій саме на такому рівні для притомних людей на всіх медійних майданчиках!
    Ця книга про нас, про нас і Світ, про наше минуле, і наше майбутнє. В одному з відгуків на цю книгу на Goodreads вилинула думка, що в цій книзі Україна повстає як "Месія", або ж "рятівне коло" для цілого світу, і "це вже проходили інші" - так, є таке з "цетром Всесвіту", але на тлі всьо-пропальських настроів нашого інтелектуального "бомонду" і мало-оптимістичної "температури" українського інтернет-простору має бути розумна людина з широким світоглядом, яка скаже "ми виграємо цю війну", - і їй повірять, і може навіть перестануть "врівноважувати" своє бажання інколи похвалити себе і свою країну переліком всіх недоліків, негараздів і проблем. А ще маю таку надію, що після цієї книги ми перед усім для себе перестанемо бути тими "ялинками", про які Оксана Стефанівна згадувала в одному зі своїх виступів :) Читайте, думайте, і не втрачайте надію!
  • Майстерне чтиво для всіх українців
    vasiLIT , 17 марта 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Перед нами серйозна збірка статей, есе, спогадів та роздумів Оксани Забужко «І знову я влізаю в танк». Книга прекрасна та геніальна, від якої не можна відірватися. Публіцистика зі статей на тему інформаційної та гібридної війни. Авторка розкладає все по поличках і розбирає всі аспекти. Кожен з нас якимсь чином пов'язаний з процесом масового знелюднення та дегуманізації. У книзі описана втрата суб’єктивних орієнтирів, характеризовано безліч світоглядних тем, описані образи справжніх українських патріотів. Книга пише про спілкування з читачами, про основні історичні віхи незалежної України. Детально проаналізована сучасна криза цінностей, масова дезорієнтація та роль письменника у цих явищах. Авторка, як інтелігент, проявляє сильну відповідальність перед українським суспільством. У книзі є досить багато гумору, та водночас суму та плачу. Описана тема примусового переселення народів. Книга має естетично дуже якісне та лаконічне оформлення. Палітурка дуже стильна, виконана лаконічно. Мова написання легка, а читаються статті досить швидко. Рекомендую всім читачам, адже ця книга – універсальний путівник до всіх сучасних резонансних подій в Україні.
  • Великолепное чтение!
    Лариса , 20 октября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Оксана Забужко – одна из моих любимых украинских авторов. Она одинаково великолепно пишет и художественную прозу, и нонфикшн. «И снова я влезаю в танк…» - это сборник ее эссе и выступлений, которые были написаны в период 2013-2016 годов, то есть в очень драматичное для Украины время. Эта книга – из тех, которые вы не забудете после того, как перевернете последнюю станицу. К отдельным зарисовкам вам захочется возвращаться, некоторые вдохновят вас узнать что-то новое или глубже вникнуть в ту или иную тему.

    Главной темой в книге Забужко «И снова я влезаю в танк…» является тема войны, и это неудивительно, принимая во внимание период написания текстов. Особенно мне понравились ее эссе и статьи о Беларуси и Польше. Кроме того, в своем сборнике автор пишет о периоде Майдана, о Европе, которая предпочитает не замечать войну на территории Украины. Она пишет о своем детстве. Это очень многогранная книга, в которой, уверена, каждый найдет что-то такое, с чем будет резонировать именно его душа и ум.