Рецензии «Дівчина у потягу»

Средняя оценка
14
  • 5
    5
  • 4
    8
  • 3
    1
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
  • А знала ли я о нем...?
    Valentina Biliavska, 1 октября 2015 г.
    Рецензия полезна?
    Книга захватывает с первой страницы. Я забыла о времени, я просто читала, читала, читала.
    Если сомневаетесь - мой вам совет - не сомневайтесь, просто берите и читайте!
  • Захватывает
    Дарина Соколовская , 12 ноября 2015 г.
    Рецензия полезна?
    Книга просто потрясающая! Держит в напряжении. Советую всем любителям триллеров.
  • Интересно
    Mary Ch, 2 октября 2015 г.
    Рецензия полезна?
    Очень неплохой триллер. Держит в напряжении. И хоть я не часто читаю книги на украинском, эту читать было легко. Во время чтения преследовало странное чувство, что я слышу какой-то музыкальный фон, как в фильме "Исчезнувшая" Финчера.
  • Ви й справді про неї нічого не знаєте!
    Екатерина Топорко , 8 ноября 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Відгуки про книгу неоднозначні. Одні говорять, що книга ватра похвали та оплесків, інші ж стверджують, що твір не вартий вашої уваги. Але ви ніколи не дізнаєтесь вірної думки, поки самі не прочитаєте.

    Особисто мене найбільше вразила головна героїня. Мені неймовірно сподобалося, як вона проникливо та глибоко змальована.

    Почавши читати цю книгу, ви, можливо, скажете: «Яка мерзотна ця Рейчел!» ( Вино 24 годині в день, 7 діб на тиждень; запитання до самої себе на кшталт «Де я? Що зі мною трапилось?»; низький рівень самооцінки та нескінченний жаль до власної персони).

    Проте ви не праві! Ви зрозумієте це, коли почнете читати далі. Візьміть протянуту долоню Поли Хокінз і вона допоможе вам зрозуміти Рейчел.

    Повірте, ви не пожалкуєте.
  • Не відпускала до останньої сторінки!
    Юлія Волкова, 18 октября 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Мене книга захопила. В буквальному сенсі, не відпускала від себе до останньої сторінки. Головна героїня – Рейчэл. Прямо скажемо, особа не з приємних. Їй за 30, самотня, розлучена, залишилася без роботи, фактично забила на себе і зловживає алкоголем, сильно зловживає. День – не день, якщо з ранку не випити, слідом не пропустити стаканчик, інший, ну а ввечері не випити цілу пляшку. Після чого натворити дурниць, зателефонувати колишньому чоловікові, заснути, де доведеться, прокинутися з моторошною головним болем і почати все по новій. Взагалі, образ життя Рейчел описаний добре, особисто мені було справді страшно і гидко за цим спостерігати.

    Але це не скасовує того, що Рейчел мені шкода, особливо, коли дізнаєшся її ближче і розумієш, як вона докотилася до такого життя. Почалося все з того, що вона була нещасною, тому що не могла народити, тоді як навколо всі такі щасливі і з дітьми. У своєму горі Рейчел відчувала себе самотньою, а вже через самотності почала пити.

    Так Рейчел втратила і чоловіка Тома, і роботу. Зараз Рейчел щодня сідає в ранковий поїзд і їде до Лондона, там тиняється цілий день, а ввечері на тому ж потязі повертається додому. Тим самим вона створює для сусідки видимість того, що працює. І день у день Рейчел проїжджає повз свого колишнього будинку і заодно спостерігає за сусіднім будинком, де щасливо живуть Джейсон і Джесс. Ідеальна пара, створені один для одного. Так думала Рейчел, поки не побачила, як Джесс цілується з іншим.

    І тут все закрутилося-закрутилося. Джесс, насправді Меган, зникає. Детективом «Дівчина у потягу» можна назвати з великою натяжкою, швидше психологічна драма. З лиходієм все стає зрозуміло до середини книги так точно. Там і вибирати нема з кого, всього три героїні і чотири чоловічих персонажа. Героїні, набагато більш цікаві, глибокі і живі. Від імені кожної з них ведеться розповідь – Рейчел, зниклої Меган і Анни, нової дружини колишнього чоловіка Рейчел. До речі, всі три не дуже приємні, у кожної якийсь грішок за душею.

    Ну а я завжди любила книги, де кілька оповідачів, тим більше таких ненадійних, де у кожного своя правда і свій секрет. Тому й книга «Дівчина у потягу» мені сподобалася. Не «номер один – і цим все сказано», як написано на обкладинці, але все одно добре. З задоволенням і фільм подивлюся з Емілі Блант і Ребеккою Фергюссон в головних ролях.
  • Хто винен?...
    yuliya , 14 октября 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Це одна з тих книг, яку я давно хотіла прочитати, але все ніяк до неї не могла дістатися. В минулому році, коли книга ще не була переведена, я натрапила на рецензію, в якій її називали однією з найбільш захоплюючих книг, а анотація до роману здалася мені настільки цікавою, що я вирішила, під що б то ні стало обов'язково його прочитати. Але вже після виходу книги, я стала натикатися на величезну кількість негативних відгуків, і моя впевненість у її якості почала потихеньку випаруються. І ось приступивши до читання, я зрозуміла, що мої страхи не виправдалися, і можу сказати, що книга мені сподобалася.

    Рейчел Уотсон кожен день їде на електричці з передмістя в Лондон. І кожен раз на семафорі електричка зупиняється перед будинком під номером п'ятнадцять, і Рейчел з вікна спостерігає за родиною, яка живе в цьому будинку, придумує їм імена (Джесс і Джейсон) і являє, яка у них ідеальна сімейне життя. І ось одного разу, знову ж проїжджаючи повз цього будинку, вона бачить Джесс цілуються з чоловіком...і це зовсім не її чоловік Джейсон! А на наступний день, вона дізнається, що Джесс, яку насправді звуть Меган Хипвелл, зникла. І Рейчел вирішує дізнатися, що ж сталося, думає, що може допомогти, але вона навіть не може уявити, що сама може опинитися в небезпеці.

    Ось бувають такі книги, коли начебто ти розумієш, що це не шедевр, і є до чого причепитися, але ти відчуваєш, що тобі подобається. Ось так і в мене вийшло з романом «Дівчина у потягу». Я полюбила цю книгу мало не з перших сторінок, і любов тривала все 380 сторінок. Мені імпонувало в цій книзі все: атмосфера, неідеальні і не зовсім адекватні герої, сюжет, простий і легка мова, фінал. Мені було цікаво стежити за розвитком подій.

    Ця книга на любителя. Не кожному її можна радити. Комусь вона буде неприємною і здасться похмурою, кого-то, навпаки, вразить. Я не можу сказати, що це супер заплутаний детектив або моторошний трилер, але думаю можна прочитати, щоб зрозуміти твоя ця історія чи ні. Багато здогадалися, хто у всьому винен, майже з перших сторінок, але я здогадалася про все, лише діставшись до середини. І потім, коли до мене дійшло, я стала перечитувати деякі моменти, де були підказки, і не могла зрозуміти, як же я на них не звернула увагу?

    І ось хто з усіх цих героїв винен у зникненні Меган, належить нам дізнатися.
  • Девушка в поезде
    Яна , 2 октября 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Эта книга произвела слишком много шумихи в мире... Переводы на энное количество языков, экранизация... Всё это способствует тому, что бы каждый второй читающий человек брал в руки эту книгу. Язык изложения достаточно лёгкий и понятный, да и книга не такая уж и большая. Можно прочитать даже за один-два присеста. Книга затягивает в какую-то туманную атмосферу... Будто за окном осень, и вечно идёт дождь (хотя читала летом, в самую жару).

    Но это даже не так детектив, как копание главной героини в себе, и в своих проблемах. Примерно в середине книги уже догадывалась, что же произойдет в конце, да и вообще, в чём же главная фишка загадки. Поэтому особой интриги и не было. Хотя читать было вполне себе интересно. В общем, если хотите прочитать неплохую книгу с детективной линией - вам сюда. Если же вы хотите прочитать самый шикарный в мире триллер - эта книга вас явно разочарует.

    Но тем не менее, я могу порекомендовать эту книгу тем, кого она заинтересовала, но хочу сразу сказать - не ожидайте от неё слишком многое.
  • Чи потрібно вірити всім?..
    Кирпель Марія , 22 сентября 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Гарні відгуки, невеликий розмір, скора екранізація, переклад українською мовою - ось тут ти й розумієш, що в тебе просто не має права пройти осторонь цієї книги.
    Якщо не брати до уваги проблеми з сервісом магазину, то книга розчарувала з перших сторінок, точніше з останніх. Хоч яку б динаміку, інтригу чи напруженість сюжету це не створювало, проте мені так і не вдалося перебороти свою нелюбов по подачі тексту відразу від імені кількох героїв.

    Якщо говорити про книгу загалом, то трилер написано в цілком американській манері: читається швидко й легко, без особливого емоційного та інтелектуального напруження. Не сказала б, що й сюжет вартий таких захопливих овацій, адже половина, якщо не більша, західних книг подібного жанру та детективних серіалів має щось схоже в плані змісту (що чоловік Рейчел до цього причетний можна було здогадатися ще на третині книги, по її маніакальній "любові", частим телефонним дзвінкам, у яких її звинувачували...).

    У підсумку скажу, що для мене "Дівчина в потягу" - книга на один раз, яку, зазвичай, читають перед сном, щоб відпочити і розслабитись. Більше її перечитувати не захочеться, адже, на жаль, навіть від очікування на її доставку я отримала більше задаволення ніж від самого читання.
  • Никогда не знаешь…
    Полина Афанасьева, 29 марта 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Сейчас, когда экранизация романа практически готова, и все замерли в ожидании, хочется вернуться к данной книге и выяснить, в чем же её привлекательность. На самом деле, главная героиня практически не вызывает симпатии. Автор смогла передать словами то, что в жизни отталкивает больше всего. Любая мелкая деталь, например, мятая рубашка, создает портрет женщины, которая заблудилась, которая пытается вновь обрести себя.

    Сам формат романа достаточно интересен. Пола Хокинс смогла передать атмосферу электрички. Всем, кто хоть раз переезжал между городами на подобном транспорте, знакомо это ощущение. Это уже не метро, где люди активны, быстро сменяются, где расстояния между станциями короткие, а поезд проносится по темному тоннелю. Это загородный поезд, и, при постоянном его использовании, невольно выучиваешь каждое дерево, куст и двор за окном на пути следования. Так и «Девушка в поезде» из дня в день двигалась по одному и тому же маршруту, наблюдая за всеми жителями небольших домиков.

    Книга запутана, иногда даже слишком. Тем не менее, в ней не много персонажей, что однозначно идёт книге в плюс, потому что разбираться еще и в людях было бы уже сложновато. Первые сто страниц локация не меняется, и это даже немного утомляет. Однако, это очень легко представить как часть фильма. Более того, язык изложения достаточно простой, что не обременяет читателя. Страницы с 120 уже сложно отложить книгу. Ты читаешь, страницу за страницей и задаешь себе вопрос: «Что же произошло на самом деле?» Но разгадка не близка, и страницы переворачиваются сами, пока последняя страница не откроет свои секреты.

    «Девушка в поезде» увлекательный остросюжетный роман. Её можно поставить в один ряд с книгой «Исчезнувшая Гиллиан Флинн, которая также была успешно экранизирована. Классикой такие книги становятся редко, их цель более развлекательная. Тем не менее, такие книги заставляют людей читать. Если Вы задаетесь вопросом брать ли эту книгу – решение однозначно, нужно брать. Как минимум для того, чтобы знать, почему все люди достаточно позитивно о ней отзываются. Но, стоит отметить, что данная книга на один раз. Когда пазл сложится (а он обязательно сложится), перечитывать её будет просто не интересно. Но её всегда можно посоветовать своим друзьям и знакомым. Удовольствие от прочтения будет обязательно получено, а это значит, что книга выполняет свое главное предназначение.
  • Женский триллер
    Ольга Першина , 19 января 2016 г.
    Рецензия полезна?
    Очень захватывающий триллер. Подача истории от нескольких лиц и в разных временных рамках делает книгу, похожей на пазл, в котором складывая кусочек к кусочку - видишь цельную картину. Еще хотелось подчеркнуть, что книга, в первую очередь, - женская, мужчинам она скорее всего понравится меньше.