Рецензии «Глибоко під водою»

Средняя оценка
5
  • 5
    1
  • 4
    2
  • 3
    2
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Не так вже і глибоко.
    Лілія Кравців, 18 июля 2017 г.
    Рецензия полезна?
    З Полою Гоукінз я познайомилась саме з цієї книги. Ще думала, чи читати її "Дівчину в потягу" чи ні? Інтуітивно я мала якесь упередження. Нам обіцяли, що цей триллер сподобається навіть тим, кому не зайшла "Дівчина..". І тепер я думаю, що добре зробила, не купивши того роману. "Глибоко під водою" мене не вразила, на жаль. Дуже шкода, я очікувала чогось захопливого, бо анотація була досить цікавою та інтригуючою. Та ось що я отримала - слабувату і досить банальну історію.

    Це була перша книга, де мені не сподобався ні один персонаж. Взагалі. Я не відчувала особливо ніякого жалю, співчуття чи симпатії. Мені було аж дивно, бо таке трапилось вперше. У кожного героя виявилися свої скелети. Звичайно, ідеальних людей не існує, але суто у ції історії мені стало навіть трохи байдуже хто, що і навіщо зробив. Хороші люди виявилися не такими вже і хорошими. Чесно кажучи, інколи я їх навіть не розуміла. Не відчула, вони не були для мене живими.

    Так, у тексті досить нецензурної лексики. Я спочатку навіть не замітила цієї примітки, тому була трохи шокована, коли натрапила не першу лайку, ще й з уст підлітка. Хоча в наші дні це не дивно вже давно.

    Сюжет багато в чому виявився передбачуваним, чимочь гостросюжетним для мене там навіть не пахло. Я все чекала чогось взривного, щоби трохи змінити свою думку, та, на жаль, для мене все пройшло рівно, беземоційно.

    В цілому, текст читається швидко, напротязі книги була інтрига, все ж було цікаво хто ж у чому винен насправді, що з тими утопленицями сталося, чому той чи інший персонаж так вчинив. Хоча багато що було не таким вже і важким для розуміння, і винні виявилися тими, про кого і думалось. Хоча трохи сплутати карти автор змогла, я інколи сумнівалась в своїх думках. Та все ж нічого особливого я не отримала.

    Мені не так вже і часто трапляються нейтральні книги, або такі, що зовсім не заходять. Але все ж вважаю доцільним таки говорити як воно є, без прикрас. Для такого шуму ця книга для мене виявилась заслабкою. На тому ми з Гоукінз, напевно, і розійдемось. Перший роман автора тепер вже точно читати не хочеться. На жаль.
  • Кто же действительно взбаламутил воду?
    Наташа Товстопятко, 13 января 2018 г.
    Рецензия полезна?
    После прочтения бестселлера "Девушка в поезде" я не могла пропустить новинку Полы Хокинс "Глубоко под водой".

    Меня очень привлекло описание и рецензии типа "это даже лучше, чем "Девушка в поезде". Но тут уж стоит разобраться действительно ли это правда.

    Сам сюжет книги довольно таки интересен, после каждой следующей главы я строила свои догадки что же и как там могло бы произойти и каким же будет конец. Все началось достаточно таки динамично. Самое интересное то, что Пола Хокинс не уходит от своей манеры написание, и, так же, как и в "Девушке в поезде", "Глубоко под водой" написана в виде дневников, записей мыслей каждого из персонажей. Их, кстати, в этой истории 10! Как по мне некоторые не есть особо важным и их рассказы особо таки не влияют на ход сюжете, и иногда довольно скучны. С каждой новой главой мы узнаем все больше и больше, характеры персонажей становятся более ясными.

    Лично для меня большим недостатком этой книги стали нецензурные выражения, которые можно было бы заменить на что то более "культурное" , так как большинство этих фраз и словечек вылетало из уст подростка.

    Лично для меня книга закончилась неожиданно, такого поворота событий в моих догадках не было.

    Я бы не сказала, что эта книга лучше, чем "Девушка в поезде", но отдельное внимание ей все же нужно уделить.
    Поэтому, если Вам интересно кто же все таки взбаламутил воду, найдите время для знакомства с этой книгой.
  • Що там - у "Глибоко під водою"?
    Ольга Калініна, 17 июня 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Пола Гоукінз - питомо британська письменниця і, читаючи її другу книгу, зайвий раз переконуєшся в цьому. Цей стиль письма ні з чим не сплутаєш.

    Переваги роману:
    - персонажі більш глибокого прописані. Якщо у попередньому романі авторка детально проробили психологію тільки Рейчел, то у цьому - всіх.
    - події у романі торкаються і 1679 р., і 1920, і 1993, і 2015;
    - детальний опис і місцевості, і жителів, і їхні вподобання та побут;
    - читається і сприймається легко.

    Чого не вистачило?
    1. Роман анонсовано як трилер чи детектив з нотками містичного, але якраз цього містичного не вистачило. Згадка першої утопленої, якій приписували відьомські чари, мимовільні згадки про її спадкоємицю, яка спілкується з мертвими і називає одного з копів у відставці дияволом чи лихою людиною - це все. Запитання: у чому тоді містичність роману?
    2. Головної інтриги: хто убив Нел Еббот. Розслідування взагалі побіжно йшло, основна ставка авторки зроблена на психологію персонажів, а не на розслідування трагедії. При тому, що я підозрювала, хто вбивця (але сама ситуація вбивства була доволі неочікувана), завершення роману не дуже вразило. Чогось таки не вистачило.

    Недоліки:
    - лайка. Надто багато лайливих слів вживає його героїня-підліток;
    - передбачливість любовного зв'язку між ученицею і вчителем та того, хто батько Ліни (головна героїня здогадалася про це тільки на 208 с., хоча було це зрозуміло ще на самому початку);
    - знову головна героїня лузер. Якщо Рейчел у попередньому романі була алкашкою, то ця - закомплексована жінка з купою дитячих травм;
    - Ліна чимось нагадувала Мері Сьюшних персонажів.

    Кому буде цікаво читати?
    Молодим дівчатам. Любовна лінія, рожеві соплі, романтичні стосунки, секс, драгс тощо. Але все ж краще підліткам до 15-16 не читати. А тим, хто прочитає, зробити правильні висновки і не топитися через коханця-вчителя.

    Кому краще не читати: тим, хто очікує містику та детектив. Цього тут не достатньо. Також люди, які люблять більш витончені романи, можуть бути розчаровані.
  • Черговий шедевр
    vasiLIT , 16 марта 2018 г.
    Рецензия полезна?
    Остання перекладена книга відомої авторки Поли Гоукінз «Глибоко під водою» жанрово відноситься до трилерів. Події розгортаються у невеликому містечку, в якому є місце біля річки, де ще в давні часи топили відьом, а одного разу в нашому часі на проклятій території знаходять мертву жінку. Таким чином розгортається грандіозне розслідування. Структура книги досить незвична, у книзі дуже багато героїв, а думки кожного героя окремо описані в однойменних розділах. Читач по частинкам складає свій особистий великий пазл. Книга написана в загадковому форматі, вона непередбачувана, а сюжет постійно заплутується все більше і більше. Є трохи й містики в романі, яка переплітається з нотками детективу. Початок книги читається досить важко, адже авторка мінімально роз’яснює походження та роль усіх своїх персонажів. До них читач звикає ближче до середини роману. Інтрига роману тримається майже до кінця з мінімальною кількістю зачіпок для читача. Досить важко ототожнюватися з персонажами книги, адже майже немає позитивних образів. Сподобалася манера оповіді авторки зі своїми детальними описами місцевості. Атмосфера книги досить сіра, похмура і тримається до кінця, а розв’язка достатньо неочікувана. Оформлення книги цікаве, переклад якісний. Рекомендую!
  • Досить містично
    lesjahello , 13 ноября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Зазвичай коли одна книга стає дуже популярною, то наступна того ж автора автоматично теж стає популярною, навіть якщо вона посередня. Ну це ж всі знають. Але це НЕ історія про “Глибоко під водою”, бо для мене “Глибоко під водою” навіть краща за “Дівчину в потягу”, хоча їх порівнювати не можна.

    Вся історія крутиться навколо того, хто вбив Нел Еббот. Вона розбилася, падаючи в річку, і схоже на те, що не по власному бажанні. Потім зразу виявляється, що подруга її дочки Кейті теж недавно стрибнула і загинула, а мама місцевого поліцейського це зробила 30 років, при чому при загадкових обставинах. Нел Еббот захоплювалася цими історіями, навіть писала про потопельниць книгу. Вона знала всі історії про жінок, яких втопили на тому самому місці багато століть назад, вважаючи їх відьмами, і здавалося, ніби вона хоче відчути все, що вони тоді відчували, на собі. І все ж відчула, в кінці кінців.

    Книга написана від імені дуже багатьох персонажів, так що на початку важко розібратись, хто є хто, бо персонажів тут достатньо, але потім цей стиль стає дуже подобатися, бо зразу зрозуміло, хто що думає і відчуває. Тому варто почитати ;)