Письмо незнакомки
Бумажная книга | Код товара 831131
Yakaboo 5/5
Автор
Стефан Цвейг
Издательство
Азбука
Серия книг
Мировая классика
Язык
Русский
Год издания
2017
Переводчик
Анна Баренкова
Количество страниц
352
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Письмо незнакомки

Стефан Цвейг - знаменитый австрийский писатель, критик, автор множества новелл и беллетризованных биографий, внесший заметный вклад в сложную и богатую художественными открытиями литературу ХХ века. "Редким и счастливым соединением таланта глубокого мыслителя с талантом первоклассного художника" назвал Стефана Цвейга друг писателя Максим Горький. Книги Цвейга принадлежат к числу тех произведений, о которых принято говорить, что их "проглатывают". Они захватывают читателя, щедро одаривая радостью узнавания и сопереживания, с первых строк до самых последних страниц. В настоящем издании под одной обложкой объединены известнейшие новеллы Стефана Цвейга: "Письмо незнакомки", "Амок", "Двадцать четыре часа из жизни женщины", "Шахматная новелла" и другие.
Характеристики
Автор
Стефан Цвейг
Издательство
Азбука
Серия книг
Мировая классика
Язык
Русский
Год издания
2017
Переводчик
Анна Баренкова
Количество страниц
352
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    Фатальна пристрасть 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я завжди перебуваю в пошуках нової книги для роздумів, відпочинку чи просто для душі. Витрачаю безліч часу на похід в книгарню: видивляюсь новинки, прошу у консультантів порадити цікаву книгу. На фейсбуці підписана на всі можливі сайти, що пов’язані з літературою.
    Гортаючи черговий список «100 книжок, які повинні хоч раз прочитати за своє життя», безнадійно вдивлюсь в текст: «Так це було, це читала і не один раз, це взагалі ще шкільна література» - думаю сумно я. Як тут мій погляд впав на номер 33: Стефан Цвейг «Лист незнайомки», новела. «Цвейг, Цвейг?» - щось знайоме, але не можу згадати, де раніше чула про нього. «Друг Зиґмунда Фрейда! Читала ж їхню переписку, точно!» - не очікувано, навіть для себе викрикнула емоційно.
    На мій сором, раніше нічого не чула про Стефана Цвейга, як про новеліста та автора багатьох праць. Перше, що зробила почала читати відгуки про новелу «Лист незнайомки». Знаю, не дуже гарна ідея, адже кожен має свою думку. Відгуки читачів різні: не просто подобається/не подобається, люди на форумах вступають в дискусії, навіть через екран відчувається напруга. Одні пишуть: «Головна героїня божевільна. Яке ж це кохання, це фанатизм…», інші вступаються за дівчину «…вона жінка, яка кохала, не можна її звинувачувати у щирості почуттів». Після прочитаних коментарів, мені кортіло чим швидше почати читати не дивлячись на те, що «любовні романи» не моя історія.
    Новела починається з того, що відомий письменник отримує лист від незнайомки в день свого народження і від нудьги починає читати. З того моменту, коли письменник починає читати листа, оповідь йтиме від імені жінки. Вона зізнається, що кохала все життя тільки його, що має сина і він є батьком її дитини. Головна героїня з впевненістю говорить про те, що він її не пам’ятає. Цей лист він отримає, коли її не буде серед живих. Незнайомка описує всі випадки, коли їхні життєві шляхи перетиналися. Все почалось з дитинства: їй було 13, коли в сусідній квартирі оселився молодий, перспективний письменник. Ще дитиною вона мріяла здобути його прихильність. Робила все можливе, щоб звернути увагу на себе, сусідську дівчину, яка завжди готова допомоги. Натомість не отримувала нічого, окрім болю та жалю. Два роки вона прожила в стражданнях, аж поки її родині не довелось переїхати. Від того, що вона не бачить свій об’єкт кохання, їй стає все гірше з кожним роком. Зі слів героїні можна зрозуміти, що вона дуже приваблива дівчина, в неї багато шанувальників, але їй ніхто не потрібен і серце б’ється тільки заради нього. Вона повертається у Відень і шукає зустрічі з ним. «Роман довжиною в три дні», після якого вона дізнається, що вагітна. Сором і злидні не можуть знищити її почуття. Проходить час і їхні долі знов перетинаюсь: він відомий письменник, вона красива пані оточена увагою чоловіків. Після стількох років, вона знов, як кажуть в народі «наступає на ті ж самі граблі», в надії, що він впізнає в ній сусідську дівчину.
    Мені шкода головну героїню, але я її не розумію. Вона кохала не людину, а образ, який вигадала, міраж. Втратила гордість і повагу до себе: все чекала, що він її впізнає, зрозуміє, покохає. Навіть, якщо б це і трапилося і вони одружилися, через певний період вона б розчарувалася в ньому. Він не відповідав тому «лицарському» образу, який вигадала. У головної героїні були можливості влаштувати своє життя, багато заможних чоловіків були прихильні до неї: «Я була гарненькою, це помічали всі, окрім тебе» - попрікала вона в листі.
    Читаючи ці рядки, я відчувала відразу до цієї жінки: «Пам'ятаю, одного разу коли в черговий раз ти мене не впізнав і це завдавало мені сильний біль: це було в театрі, я сиділа в ложі зі своїм другом, а ти - в сусідній ложі. Почалася увертюра, світло погасло, і я не бачила твоє обличчя, але я чула поруч з собою твоє дихання… лежала твоя рука, твоя тонка, ніжна рука. І мною опанувало непереборне бажання нахилитися і смиренно поцілувати цю чужу, настільки улюблену руку...» Це божевілля чи фанатизм? Чому вона присвятила своє життя людині, яка навіть не підозрювала про її існування? Чому вона не переросла, те юнацьке почуття, що полонило її серце?
    Визнаю, я все чекала і чекала, що вона відкриється йому. Можливо це б нічого не змінило, але принаймні вона точно знала б, як він до неї ставиться.
    Звісно, всі ми розумні розмірковувати про чужі проблеми, якщо це не стосується нас самих.
    Стосовно головного героя, як на мене тут все ясно: жінки для нього просто аксесуари, які задовольняли його потреби. Аксесуари час від часу змінювалися на більш молодші, гарніші, дорожчі, престижніші. Він не кохав жодної, не впевнена чи взагалі пам’ятав всіх. Нашу героїню, він не зміг пригадати, навіть коли дочитав листа. Вона так і залишилась незнайомкою для нього.
    Новела написана дуже легко, в цьому і є майстерність Стефана Цвейга, неможливо відірватися від історії незнайомки. Затамувавши подих, читала, не відриваючись ні на хвильку, 40 хвилин промайнули, як 10. Після того, як я дочитала останній рядок, я сиділа непорушно і розмірковувала про долю жінки. Я була вражена і спустошена. Новела надзвичайно емоційна, кожен рядок, як натягнута струна. Різні почуття виникають під час прочитання: і жалість, і злість, і співчуття. Тільки небайдужість, бо залишатися осторонь просто не виходить, проживаєш все разом з героїнею. Це одна з тих книг, що залишає після себе неймовірний після смак: хочеться обговорювати, ділитися пережитим болем, що відчув, коли читав сповідь нещасної.
    Не завжди потрібно гнатися за новомодними новинками літературного світу, класикам теж є чим здивувати і залишити неминучий слід від прочитаного.
  •  
    Нерозділене кохання
    ЛИСТ НЕЗНАЙОМКИ

    Будучи маленькою дівчинкою, я завжди нишпорила в бабусиній бібліотеці. Мені було цікаво споглядати за старенькими книжечками, які пилилися в її шафі. І коли я очима знайшла книги Стефана Цвейга, я запитала, чи можна їх прочитати. «Ще зарано», - відповідала вона.
    Через декілька років я за них взялася і зрозуміла, що бабуся говорила правду. Його книги можна читати, коли хоча трішечки побачив життя. Я би не так вдумувалася у прочитане, будучи 8-річним дівчиськом) А тепер до змісту.

    Ця новела розповідає нам про чоловіка, який на свій день народження отримав лист від незнайомки. У ньому він дізнається, що дівчина кохала його понад усе на світі, все своє життя. Вона розповідає йому про своє мертве маля, але згодом події набувають все більше гострішого характеру.

    Мені так жалко було цю 13-річну дівчинку, яка була безнадійно закохана у такого «вітряного» чоловіка. Сиділа біля дверей і спостерігала за його життям. А як красиво автор це все описує: «…никто не любил тебя с такой рабской преданностью, с таким самоотвержением, как то существо, которым я была и которым навсегда осталась для тебя…».

    Дуже раджу! Все-таки, класика це класика, вона безсмертна)
Купить - Письмо незнакомки
Письмо незнакомки
63 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Стефан Цвейг
Стефан Цвейг

Известный австрийский писатель и драматург, живший и творивший в конце XIX—начале XX веков. Книги, драмы и рассказы Стефана Цвейга давно стали классикой мировой литературы. Его произведения поражают своим драматизмом, неожиданными поворотами, а также заставляют задуматься о том, насколько на самом деле беззащитно сердце человека и на какие подвиги или преступления оно может в один момент тол...

Подробнее

Рецензии Письмо незнакомки

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Фатальна пристрасть 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я завжди перебуваю в пошуках нової книги для роздумів, відпочинку чи просто для душі. Витрачаю безліч часу на похід в книгарню: видивляюсь новинки, прошу у консультантів порадити цікаву книгу. На фейсбуці підписана на всі можливі сайти, що пов’язані з літературою.
    Гортаючи черговий список «100 книжок, які повинні хоч раз прочитати за своє життя», безнадійно вдивлюсь в текст: «Так це було, це читала і не один раз, це взагалі ще шкільна література» - думаю сумно я. Як тут мій погляд впав на номер 33: Стефан Цвейг «Лист незнайомки», новела. «Цвейг, Цвейг?» - щось знайоме, але не можу згадати, де раніше чула про нього. «Друг Зиґмунда Фрейда! Читала ж їхню переписку, точно!» - не очікувано, навіть для себе викрикнула емоційно.
    На мій сором, раніше нічого не чула про Стефана Цвейга, як про новеліста та автора багатьох праць. Перше, що зробила почала читати відгуки про новелу «Лист незнайомки». Знаю, не дуже гарна ідея, адже кожен має свою думку. Відгуки читачів різні: не просто подобається/не подобається, люди на форумах вступають в дискусії, навіть через екран відчувається напруга. Одні пишуть: «Головна героїня божевільна. Яке ж це кохання, це фанатизм…», інші вступаються за дівчину «…вона жінка, яка кохала, не можна її звинувачувати у щирості почуттів». Після прочитаних коментарів, мені кортіло чим швидше почати читати не дивлячись на те, що «любовні романи» не моя історія.
    Новела починається з того, що відомий письменник отримує лист від незнайомки в день свого народження і від нудьги починає читати. З того моменту, коли письменник починає читати листа, оповідь йтиме від імені жінки. Вона зізнається, що кохала все життя тільки його, що має сина і він є батьком її дитини. Головна героїня з впевненістю говорить про те, що він її не пам’ятає. Цей лист він отримає, коли її не буде серед живих. Незнайомка описує всі випадки, коли їхні життєві шляхи перетиналися. Все почалось з дитинства: їй було 13, коли в сусідній квартирі оселився молодий, перспективний письменник. Ще дитиною вона мріяла здобути його прихильність. Робила все можливе, щоб звернути увагу на себе, сусідську дівчину, яка завжди готова допомоги. Натомість не отримувала нічого, окрім болю та жалю. Два роки вона прожила в стражданнях, аж поки її родині не довелось переїхати. Від того, що вона не бачить свій об’єкт кохання, їй стає все гірше з кожним роком. Зі слів героїні можна зрозуміти, що вона дуже приваблива дівчина, в неї багато шанувальників, але їй ніхто не потрібен і серце б’ється тільки заради нього. Вона повертається у Відень і шукає зустрічі з ним. «Роман довжиною в три дні», після якого вона дізнається, що вагітна. Сором і злидні не можуть знищити її почуття. Проходить час і їхні долі знов перетинаюсь: він відомий письменник, вона красива пані оточена увагою чоловіків. Після стількох років, вона знов, як кажуть в народі «наступає на ті ж самі граблі», в надії, що він впізнає в ній сусідську дівчину.
    Мені шкода головну героїню, але я її не розумію. Вона кохала не людину, а образ, який вигадала, міраж. Втратила гордість і повагу до себе: все чекала, що він її впізнає, зрозуміє, покохає. Навіть, якщо б це і трапилося і вони одружилися, через певний період вона б розчарувалася в ньому. Він не відповідав тому «лицарському» образу, який вигадала. У головної героїні були можливості влаштувати своє життя, багато заможних чоловіків були прихильні до неї: «Я була гарненькою, це помічали всі, окрім тебе» - попрікала вона в листі.
    Читаючи ці рядки, я відчувала відразу до цієї жінки: «Пам'ятаю, одного разу коли в черговий раз ти мене не впізнав і це завдавало мені сильний біль: це було в театрі, я сиділа в ложі зі своїм другом, а ти - в сусідній ложі. Почалася увертюра, світло погасло, і я не бачила твоє обличчя, але я чула поруч з собою твоє дихання… лежала твоя рука, твоя тонка, ніжна рука. І мною опанувало непереборне бажання нахилитися і смиренно поцілувати цю чужу, настільки улюблену руку...» Це божевілля чи фанатизм? Чому вона присвятила своє життя людині, яка навіть не підозрювала про її існування? Чому вона не переросла, те юнацьке почуття, що полонило її серце?
    Визнаю, я все чекала і чекала, що вона відкриється йому. Можливо це б нічого не змінило, але принаймні вона точно знала б, як він до неї ставиться.
    Звісно, всі ми розумні розмірковувати про чужі проблеми, якщо це не стосується нас самих.
    Стосовно головного героя, як на мене тут все ясно: жінки для нього просто аксесуари, які задовольняли його потреби. Аксесуари час від часу змінювалися на більш молодші, гарніші, дорожчі, престижніші. Він не кохав жодної, не впевнена чи взагалі пам’ятав всіх. Нашу героїню, він не зміг пригадати, навіть коли дочитав листа. Вона так і залишилась незнайомкою для нього.
    Новела написана дуже легко, в цьому і є майстерність Стефана Цвейга, неможливо відірватися від історії незнайомки. Затамувавши подих, читала, не відриваючись ні на хвильку, 40 хвилин промайнули, як 10. Після того, як я дочитала останній рядок, я сиділа непорушно і розмірковувала про долю жінки. Я була вражена і спустошена. Новела надзвичайно емоційна, кожен рядок, як натягнута струна. Різні почуття виникають під час прочитання: і жалість, і злість, і співчуття. Тільки небайдужість, бо залишатися осторонь просто не виходить, проживаєш все разом з героїнею. Це одна з тих книг, що залишає після себе неймовірний після смак: хочеться обговорювати, ділитися пережитим болем, що відчув, коли читав сповідь нещасної.
    Не завжди потрібно гнатися за новомодними новинками літературного світу, класикам теж є чим здивувати і залишити неминучий слід від прочитаного.
  •  
    Нерозділене кохання
    ЛИСТ НЕЗНАЙОМКИ

    Будучи маленькою дівчинкою, я завжди нишпорила в бабусиній бібліотеці. Мені було цікаво споглядати за старенькими книжечками, які пилилися в її шафі. І коли я очима знайшла книги Стефана Цвейга, я запитала, чи можна їх прочитати. «Ще зарано», - відповідала вона.
    Через декілька років я за них взялася і зрозуміла, що бабуся говорила правду. Його книги можна читати, коли хоча трішечки побачив життя. Я би не так вдумувалася у прочитане, будучи 8-річним дівчиськом) А тепер до змісту.

    Ця новела розповідає нам про чоловіка, який на свій день народження отримав лист від незнайомки. У ньому він дізнається, що дівчина кохала його понад усе на світі, все своє життя. Вона розповідає йому про своє мертве маля, але згодом події набувають все більше гострішого характеру.

    Мені так жалко було цю 13-річну дівчинку, яка була безнадійно закохана у такого «вітряного» чоловіка. Сиділа біля дверей і спостерігала за його життям. А як красиво автор це все описує: «…никто не любил тебя с такой рабской преданностью, с таким самоотвержением, как то существо, которым я была и которым навсегда осталась для тебя…».

    Дуже раджу! Все-таки, класика це класика, вона безсмертна)
  •  
    Женщина в страсти или в безумии?
    "Письмо незнакомки" - новелла австрийского писателя Стефана Цвейга. Это его первый труд, с которым я познакомилась, и сразу могу сказать, что мне он очень понравился. Редко когда мужчина может писать от лица женщины так, чтобы ему верили женщины. А у Цвейга это получилось замечательно.
    История начинается с того, что главный герой получает письмо от незнакомой ему женщины. Читая страницу за страницей, он понимает, что эта, абсолютно чужая ему женщина, любила его всю свою жизнь. Она описывает ему свои чувства свою жизнь, которая редко, но все же пересекалась с его - они переглянулись там, встретились вот там.
    Женщина рассказывает, как влюбилась в него сразу и со всем чувством еще в 13 лет, будучи ребенком, когда он, тогда еще неизвестный писатель, заехал в соседнюю квартиру. Живя с ним в одном подъезде два года, она мела возможность видеть его каждый день, знать куда, когда и с кем он ходит.. Пока ее семья не переехала в другой город, и она на несколько лет потеряла любую надежду увидеть его снова.
    Но вот однажды они встретились в Вене. Вспомнит ли женщину герой? Действительно ли она "чужая незнакома"?
 
Характеристики Письмо незнакомки
Автор
Стефан Цвейг
Издательство
Азбука
Серия книг
Мировая классика
Язык
Русский
Год издания
2017
Переводчик
Анна Баренкова
Количество страниц
352
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
130х205 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Газетная
Тираж
7000
ISBN
978-5-389-12110-2
Вес
290 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература Германии, Литература других стран Европы
Литература по периодам
Литература XX в.
 

Об авторе Письмо незнакомки