Автор рецензії – любитель утопій та антиутопій. Наслухавшись похвальних відгуків про однойменний серіал, вирішив взятися за книгу, а вдогонку переглядати серіал. Наратив побудовано справді як спогади служниці (Фредової). У серіалі тричі згадується її справжнє ім’я – Джун. У «попередньому» житті – бібліотекарка. Був у неї чоловік – Люк. Події відбуваються у недалекому майбутньому XXI ст., у специфічному диктаторському суспільстві християнського фундаменталізму – Республіці Гілеад. Воно утворилося внаслідок повстання у США. Навіть і в такому автократичному режимі є шпарини - чорний ринок і бордель. Навіть в СРСР таке мало місце... Служниця поступово розповідає, що відбувається в її реальному часі і згадує життя до зміни устрою суспільства (клуби, вечірки, викликаючий стиль життя і т.д. У книзі минуле скоріше із 1980-ми перегукується, у серіалі з 2000-ми). Настільки все заборонено саме для жінок, що для Фредової сильні бурхливі емоції викликає навіть вигляд старого гламурного журналу. Різких стрибків у розвитку, прискорень сюжету нема. Авторка якось зауважила, що події у книзі є екстраполяцією тенденцій укладу життя у США на майбутнє. Твір доволі тісно перегукується із «Прекрасний новий світ» (Гакслі) та «1984» (Оруелл). Поступово нас знайомлять з ієрархією: ДРУЖИНИ КОМАНДОРІВ – найвища каста прекрасної частини суспільства. Заміжні за керівників жінки. Вони мають ДОНЬОК, які насправді чужі діти удочерені їхніми сім’ями, тобто правлячою верхівкою. Право спеціально для Дружин народжувати спирається на деякі фрагменти Біблії. СЛУЖНИЦІ. Носять ім’я на честь чоловіка. Наша головна героїня зветься Фредовою на честь чоловіка. Основна їхня функція – народжувати дітей для тих Дружин Командорів, які не можуть мати дітей. Служниця приходить до Командора для здійснення акту в присутності Дружини. Ходять вони в одязі, що нагадує нідерландські чи англійські наряди для скромних дівчат з романів Джейн Остін чи як на картинах голландських художників – в шапочках-чепчиках з «шорами» аби інші на вулиці не могли чи не встигли розгледіти обличчя. Горе тим, хто не може завагітніти від Командора. Такі переходять в розряд «НЕЖІНОК» і будуть вигнані до колоній, де вже перебувають ненадійні маргіналки типу політичних бунтарок чи лесбійок. Там на них чекають важкі сільськогосподарські роботи і швидка смерть. Усі прошарки жіночих каст мають носити одяг певного кольору. ТІТКИ. Типу наглядачки за Служницями. Їм дозволено вміти читати. Часто у книзі і в серіалі плуталися з МАРФАМИ. Останні типу прислужниць. Щодо чоловіків, то крім згаданих Командорів ще є ОЧІ. Це типу служби безпеки. АНГЕЛИ – солдати, які воюють за постійне розширення Республіки Гілеад. ХРАНИТЕЛІ. Цікаво як протагоніста поступово усвідомлює, що хтось повинен вчинити бодай якийсь спротив абсурду та узурпації. Правдиво показано як будь-яка людина ламається і спотворює/втрачає своє «я», потрапивши в обставини типу Республіки Гілеад (чи концтаборів, чи ГУЛАГа). На щось я очікував до кінця від книги, але не дочекався. Мабуть якогось карколомного кінця. Втім, загалом не скажу, що вона не сподобалася. Потрібно включати уяву, оскільки є вкраплення філософії. Серіал (за мотивами книги!) в рази цікавіший, зокрема завдяки шикарній грі акторки – володарки різноманітних премій Елізабет Мосс. 7 балів.

Мені важко писати про цю книгу, розуміючи її важливість. Можна не вірити, що світ так раптово і тотальною може регресувати, але цю книгу варто читати, щоб усвідомити: те, на що ти закрив очі сьогодні, може зруйнувати тебе уже завтра. Поєднайте військову диктатуру, релігійний фанатизм і бажання взяти контроль над життям однієї половини людства – отримаєте яскравий приклад, як шлях насильства знищує усе і в тому числі цілі, яких сам добивався. Країна потерпає від спаду народжуваності і замість того, щоб створювати безпечні та гідні умови життя для кожної людини, хтось насаджує збочений вид сурогатного материнства, відкидаючи при цьому повністю надбання технічного прогресу в сфері репродукції. Формується каста безправних жінок Служниць, що мають виношувати дітей привілейованим, але (яка іронія), як правило, не спроможним до запліднення чоловікам. Як ви розумієте, ефективність так собі. А чи за дітей вони боролись взагалі? Чи дотримувались самі тих біблійних постулатів, про які так кричали і за які катували людей? Чи може, забравши права у жінок, чоловіки «жертовно» відмовились від власних бажань та зайвих привілеїв на користь майбутнього зникаючого людства? Де там. Лише лицемірний театр з безкарними вбивствами, рабством, позбавленням жінок людської гідності, тіньовою проституцією і впиванням владою, а в результаті ще й нульовою цінністю вистражданих жінками дітей. Розповідь побудована у вигляді постфактум сповіді однієї зі Служниць. Тут цілком виправдані саморефлексії та уривчастість думок, певна обмеженість інформації про новий устрій та обірваність історії. Адже це просто спроба одкровення однієї зламаної душі про те, як може бути пусто і страшно, коли в тебе забирають право бути людиною. Не буває нового народження там, де знищені свобода та рівність існуючих людей.

Перший роман-антиутопія, який я прочитала. І мені сподобався цей жанр, хоч і протягом читання моя думка неоднозначно змінювалась. Отже, в Республіці Гілеад всі жінки поділені на такі собі ранги - Дружини, Дочки, Еконожини, Марфи, Тітки, Служниці. У Служниць - найвідповідальніша місія - народити здорову дитину для Командора та його Дружини. Сама ідея експлуатації жінок в такий спосіб надто жахлива, щоб вірити у неї як у майбутню реальність. Але для головної героїні, колись її звали Джун, а тепер вона - Фредова Служниця, реальність саме така. Вона згадує своє колишнє життя: з чоловіком, донькою та соціальною значущістю. Читаючи роман, ти і собі потрохи загрузаєш у цьому болоті подій. Але, як і при будь-якій іншій владі, завжди є опір, опозиція і з цим - віра у краще. Згодом розумієш, що в деяких людей лишилися почуття, відчуття та Серце. І це робить життя хоч трохи стерпнішим. І це допомагає Жити... А в кінці роману на читача чекають історичні коментарі 2195 року. Такий собі аналіз прочитаного, з яким авторка вирішила допомогти читачеві усвідомити прочитане. Досить неочікувано і приємно - така собі вишенька на торті :)