Під час прочитання мене більше всього засмучувало, що в тексті нема чітких посилань на дослідження. Хотілося б виносок з точними назвами статей і їхніх авторів. Тому що я не можу сфоткати текст і надіслати як аргумент в суперечці, якщо на фото є лише фраза “нещодавно було виявлено…” Я настільки часто казала, що надрукувати можна що завгодно і посилання на абстрактних британських учених - маніпуляція, що ця книга підривала довіру до самої себе. Врешті на кожен прочитаний факт з дискримінації жінок я допускала думку, а чи це не викривлення. Також дизорієнтувало, що авторка називала певну проблему, наче вона є глобальною, всесвітньою, а потім накидувала купу прикладів з певних країн, без жодного групування цих країн за історичними або соціально-економічними ознаками. І тоді виникала ситуація, що якщо цієї конкретної проблеми нема в Україні, то і теза про глобальність дискримінації блякнула. На приклад, сказано про глобальну проблему насильства над жінками і наведено конкретну ситуацію, що в Індії жінок гвалтують під час спроб дійти до громадських вбиралень. У такій момент мимоволі кажеш “як добре, що у мене в квартирі є власний туалет” - і здається, що проблема насильства вже не глобальна, а стосується лише Індії (та й те більше в контексті жахливих побутових умов для обох статей). Також на деякі з озвучених моментів можна заявити, що це не проблеми жінок, а проблеми певних груп людей не залежно від статі: нерозчищені взимку тротуари - це проблеми пішоходів, незручні маршрути громадського транспорту - це проблеми людей без автомобіля. І це ще одна причина, чому аргументи з книги неможливо використати в суперечці, коли намагаєшся довести, що позиції чоловіків і жінок нерівні. Більше вражають історії про те, що безпекові та ергономічні характеристики технічних приладів вираховують, спираючись на фізичні параметри чоловіків, а не жінок. Те саме із дослідженнями ліків (я ніколи не задумувалась, що дозування ліків залежить не лише від ваги людини і не достатньо провести дослідження на чоловічому організмі, розділити на коефіцієнт - і запропонувати жінкам). Але знову ж, дайте жорсткі посилання на публікації з цієї теми. Якщо я скину комусь фото сторінок, від мене просто відмахнуться: бо тези шокують, ще й написані емоційно - чим не маніпуляція? Головне, чим вразила ця книга - змусила подивитись на сучасний світ і його “так заведено” з іншої точки зору. Уся техніка, яку ми використовуємо, - створена людиною штучно. Соціальні відносини в побуті та на роботі - створені людиною штучно. Отже, коли щось зі створеного очевидно не підходить для жінок (хай то будуть заважкі мішки з цементом або робота в офісі, несумісна із доглядом за дитиною) - то це не є непереборним законом світоустрою, а лише одним з варіантів існування, створеним людиною. І якщо люди додумались до такої схеми, то можуть і додуматись до іншої, яка буде зручна й жінкам. Ця ідея неймовірно мене захопила.