Я купила цю книгу на подарунок знайомому. Перед замовленням гортала на сайті, але у реальності вона виявилася набагато крутішою, ніж на фото. Дуже стильно і красиво оформлена, ілюстрації Міті Фєнєчкіна можна розглядати годинами. Без перебільшення. Власне він сам і став дизайнером книги. Кожна сторінка - про те, що всім таке знайоме - вирізки із газет та журналів, старі сімейні фотографії, розірвані і колажовані - уривки старого життя. Сама поезія Каданова непроста і глибока. Це і про ритм, і про форму. Найголовніше - про зміст. Книга названа за однойменною піснею Каданова, яку дуже люблю. Навіть цю рецензію пишу під неї) Поезія тут підходить під різний настрій. Тут і про любов, про творчість, і про внутрішні переживання. Книга ідеально підійде під літній (осінній, зимовий і весняний) вечір і келих вина. Цитувати, розглядати, обговорювати і дискутувати. Вона створена точно не для того, аби припадати пилом на книжковій полиці. Вона для того, аби її постійно чіпали і затирали. Їй - однозначно величезний плюс!

Найстильніша, найвдаліша за оформленням та концептуальністю збірка поезії. Хто це оформлення вигадав? Вони геніальні. Ніколи не бачив подібного ні в Україні, ні за кордоном. Абсолютно альтернативний естетичний досвід звичайному читанню з білого паперового аркуша, чи не приведи Бог, з монітора. Навіть не знаю що тут має домінуюче значення - самі тексти, чи візуальні образи. Певно, що візуальні складові все ж потужніші і вони створюють більший тиск, нагнітають смисли, додають контрастів сполученням слів. Не можна сказати, що це найкраща українська збірка поезій саме з позиції тексту. Принаймні у цих віршах немає надсучасного звучання, за відчуттям вони десь проміжні між добою нашого "Розстріляного Відродження" та сучасним звучанням. Тобто авторський голос, безумовно оригінальний. Це тексти про наш час, про війну, про сповнену ризику путь, про самотність, про єдність у самотності, про пошук, про силу волі... Високо естетичні й екзистенційно трагічні, сповнені живих рефлексій, аби нам не було соромно перед нащадками, аби вони ніколи не подумали, що в цю епоху доки точилася наша війна, всі ми розслабилися та "жили своїм життям". Най поетів меседж буде почуто.