"Міністерство..." це не та книга, про яку можна скласти свою думку під час прочитання або відразу після прочитання. Це незвичайна історія, абсолютно не тривіальна, де не має нічого лишнього. Сюжет не лінійний, трохи закручений, так, що все стає на свої місця тільки в кінці. Кілька разів я поривалась кинути цю книгу, але вона мене чимось приманювала. Сама історія ну дуже незвичайна, знайомить читача із життям індійських нижчих каст. Місцями - трохи жорстока, місцями - смішна і абсурдна. Я рекомендую до прочитання, особливо якщо хоче дізнатись про індійську культуру без прикрас.

Роман непростий - і композиційно і психологічно. Арундаті Рой змогла поєднати долі індійців із долею самої країни. Якщо в "Богові дрібниць" було трохи більше поетики, екзотики, то в "Міністерстві граничного щастя" на перший план виходять то тонка, то брутальна сатира. Жахливі сцени індійського життя, політичних перепитій і конфліктів показані реалістично і, як це не дивно, дуже красиво і дотепно. Особисті проблеми гіджр, простих людей, людей, постраждалих від численних катастроф, переплітаються і виплітають фрагментарне, але широке та виразне полотно справжнього, до болю оголеного життя. Герої змальовані у драматично-комедійному ключі, абсолютно безпафосно, що здається це твої сусіди - ось вони, міські диваки, які попри всю свою відлюдькуватість, дуже людяні. І ця людяність, ця потреба ненав'язливо допомогти одне одному - це найпрекрасніше, що є в цьому доволі жорсткому і до міри кривавому романі. Хоч твір художній, але з нього можна почерпнути багато фактів про індійську історію. Багато чого захотілося загуглити детальніше. І що особливо цінно - передаються правдиві настрої, болісна атмосфера справжньої Індії, які можна відчути, навіть не подорожуючи туди. Написана на найвищому художньому рівні фрагментарна історія, яка змальовує щонайповнішу панораму країни такої ж непростої долі, як і наша.

Книга, которая далась мне ой как нелегко. Читала я долго, с перерывами, было сложно. Но при этом мне и нравилось, что странно. А ещё мне не хотелось бросить, я стремилась дочитать, хотя никаких особых интриг здесь нет, достаточно плавное (местами скучное) повествование. Мне даже сложно сказать, о чем эта книга. Об Индии, это самый точный ответ. Много времени уделяется гражданской войне в Кашмире, причём герои "по разную сторону барикад". Затрагивается и противостояние различных религий в Индии, и положение "гиджр" (так называемый "третий пол", трансгендеры), место женщины в обществе. Но не так сильно, как мне хотелось бы. Центральным остаётся все же военный конфликт, и с этим у меня были сложности. Я максима ер далека от Индии и её истории, все названия, события, имена видела впервые и не могла запомнить. Иногда я теряла нить и не понимала, что вообще происходит, кто из героев на какой стороне и вообще. Хотя глобально ситуация чем-то схожа с происходящим в Украине, и это подогревало интерес. Какие-то обобщенные категории (вооружённые боевики, коррупция, вседозволенность власти) отзывались очень близко и понятно. Сложная и структура книги. В каждом разделе новый главный герой, новое время действия (хотя и примерно в одном промежутке). Да и сами разделы не линейные, а как-бы закручиваются спиралью, настоящее смешивается с воспоминаниями, а внутри воспоминаний рассказ о более ранних событиях и тд. Книга оставила неоднозначные впечатления. "Бог мелочей" авторки понравился мне гораздо больше. Но я понимаю, что во многом оказалась не готова к "Министерству..", история чужой страны не смогла меня полностью увлечь.