Єдине, що я знала про цю книжку, беручи її до рук, це те, що вона отримала премію “Золотий хрін” за максимально кріпові сексуальні сцени, тож я цілком усвідомлювала, якого штибу книжку взялась читати. І направду, перша частина роману мені сподобалась навіть дуже. Отже у нас є головний герой - Роман - поет і письменник з Ужгорода, який має амбітну мету написати Великий Український Роман і цим самим висікти своє ім'я на скрижалях історії. Не беруся сказати наскільки цей персонаж альтер-его самого автора, скоріше автор хоче, щоб так здавалось. Проблема в тому, що сісти за свій “магнум опус” Роману заважають всілякі дрібниці - то стіл не той, то дизайн квартири не надихає, то музи не вистачає. От на пошуки останньої і вирушає головний герой. Перша частина книги мені дуже сподобалась. Вона щедро пересипана іронією та сарказмом про письменницькі будні та складнощі творіння чогось шедеврального. А ще витончено асфальтним катком проїжджає по всіх стереотипах, пов'язаних з письменницькою діяльністю. Але ближче до середини історія скочується до банального ходіння по бабах і пиятики і якось блякне. На правду, якби хтось так пив у реальному житті, то написати Великий Український Роман йому б цілком завадив цироз печінки. А закінчується все, якимось незрозумілим вертепом з гуцулами, так ніби автор сам не знав як закінчити цю розповідь. Словом, МУР не найкраща книга для знайомства з автором, але Любку далі читати буду, бо сподобався стиль і манера письма.

Веселий та дотепний роман від талановитого Андрія Любки. Цей твір зовсім несхожий на попередні, єдине, що об’єднує його роботи - так це влучна та дотепна мова. Він не буде до вподоби тим, хто пихато заявлятиме про пристойність, неприпустиме цинічне відношення до жінок, ненормативну лексику та інші моралізаторські речі. А для решти читачів із відкритим почуттям гумору - you are welcome! Головний герой, поет, впізнавана творча особистість та шанований житель свого міста вирішив написати Великий Український Роман (ВУР) і для цього, на його тверде переконання, потрібно лише одружитися і зажити стабільним життям. Тому він планує обрати дівчину серед своїх колишніх. А так як герой - поціновувач жіноцтва, часто відчуває “статевий смуток”, то й вибір буде непростий. У тексті повно сороміцьких історій, приправлених фразеологізмами та порівняннями, комічних пригод. Все це накладається ще й на безперервне похмілля і дружбу з рибаком / продавцем піротехніки Пашою. Події розгортаються оперативно, з досить неочікуваними розворотами та героями, тому чи буде написаний ВУР - варто дочитати до кінця. На фоні алкогольних походеньок, міркувань про жінок, теперішнє та майбутнє української літератури, стьобу над собою ж (автором) перш за все та всіма навколо я насолоджувалася тонким гумором, влучним словом і як не дивно багатою українською мовою.

Хорошого настрою в стрічку. Або в студію книга, від якої не можливо не сміятися. Кожен письменник мріє написати таку книгу, яка б запам'яталась всім: її б читали, обговорювали, критикували, хвалили. Іншими словами – Великий Український Роман. І головний герой йде цією протоптаною стежкою: збирається написати такий Роман, про який писатимуть лише з великої літери. Ну ви зрозуміли. Однак не все так легко, як здається. Бо його ще треба написати. Не просто про нього помріяти, подумати, налаштуватись на відповідну атмосферу. А, чорт забирай, сісти та писати! Але кому воно треба? Тому й роман виявляється малим, а от пригоди молодого письменника істинно великими й захопливими. Герой і справді планує написати той Великий роман, проте для початку потрібно - Напитись - Побесідувати з вірним другом Пашою - Разом напитись - Вирішити кинути пити - Знайти дружину (ну бо як можна писати роман без дружини, а?) - Згадати всіх своїх коханок - І молодість теж - Ще раз напитись - Обирати дружину серед всіх своїх дівчат - Втрапити у веселу халепу Можливо, тоді вже можна щось і написати. Якщо часу, звісно ж, вистачить на писанину. Історія сповнена гумором, іронією та смачною авторською мовою. Рідко трапляються книги, які не просто покращують настрій, а заставляють добре насміятись. Ось саме «МУР» така.