Ось і я повернувся з чергової подорожі разом із Максом. Цього разу ми подорожували до Бразилії, надивилися на безліч тварин в своєму природньому середовищі, натерпілися укуси комарів, нещадно вологий і гарячий клімат. А ще Макс поділився розповіддю про стосунки з Маруською і дав декілька порад по мистецтву відносин. Ніяк з голови не вилітає фраза Мігеля: "З жінкою потрібно поводитись як з мавпою, інакше вона до тебе ставитиметься як до мавпи". Ніби декілька слів, а я потішаюсь з них вже другий день. Через бурхливу уяву я одразу створюю в голові ці картинки і не можу не усміхатись, бо щоразу вони стають все кумеднішими. От і в цьому полягає один з талантів Макса — він виловлює з шумної річки під іменем Життя все те, що ми можемо пропустити в повсякденщині, приправляє це хорошим майстерним сюжетом і вуаля — чудовий емоційний роман створений. А нам лише залишається читати, насолоджуватись і радіти. І ще я зрозумів декілька фактів. Я тепер розумію звідки ростуть ноги неприязного ставлення автора до деяких жіночих персонажів в інших творах. З такими Маруськами ще не таке могло статись) Ще сподобалось, що Макс не приховує своїх недоліків, які, безперечно, є в кожному з нас в тій чи іншій мірі. Подекуди авантюрність, подекуди боязнь відповідальності, але як же без цього! В результаті роман вийшов дуже живим і надзвичайно приємним для читання. І не міг не порадувати маленький бонус: відео зі співами наших козаків посеред болота і джунглів дуже актуальної народної пісні "Ой на горі тай женці жнуть")