Жорж Дюруа, людина яка мріє зробити блискучу кар'єру та досягти визнання у вищому світі. Але для досягнення цих цілей в нього немає ні зв'язків, ні соціального статусу, щоб навіть потрапити туди. І от доля дарує йому подарунок у вигляді зустрічі з його давнім приятилем, який допомагає йому влаштуватися на роботу. І тут життя нашого героя починає змінюватися. Спочатку його зовсім не помічають в суспільстві, але завдяки своєму неймовірному таланту подобатися він помалу, крок за кроком рухається до дверей, які відкриють йому вищий світ. При цьому він використовує дуже неоднозначні методи. Виявивши, що може підкорити серце будь-якої жінки, він використовує їх як інструмент для досягнення своїх цілей. І байдуже, хто це, чи дружина найкращого друга, чи мати та дочка одночасно. Ставлення читача до Жоржа Дюруа може бути різним, але що він не залишить ваш байдужим до своєї персони, це беззаперечно. При цьому варто відмітити, що автор не показує свого ставлення до головного героя, він залишає це на розгляд читача. Ця книга нікого не залишить байдужим. При прочитанні лише виникає одне запитання, "А що далі?". Однозначно рекомендую.

"Любий друг" - це не те, що дешева, написана абияк література із саморозвитку. Твір простий, глибокий, довершений і лишає слід. Ось вона - класика. І те, про що абстракціями розповідають self-help книги, ця говорить з тобою цікавим сюжетом про офіцера у відставці Жоржа Дюруа, сина селян, який проклав дорогу до багатства, слави і майбутнього. Читаючи, себе переконуєш, що герой не така вже й погана людина. Він просто інколи домовляється з собою і зрідка поступається принципам в ім'я успіху. А потім бачиш, що так перетворюються в негідників. А тоді шукаєш, чи ти сам ще не на цьому шляху. А може, винні ті, хто дозволяє негідникам йти вперед? Хто заплющує очі на зраду, на плагіат (дружина, яка пише в газету статті замість свого чоловіка - це ж ок?) Хто через особисті симпатії допускає цих людей до влади (бо нам це вигідно або вони нам подобаються)? А бідні вважають, що їм винні багаті. Народ вважає, що їм винна влада. І це вічне замкнене коле, де всі на всіх сердиті, всі всім заздрять, нікому не досить того, що є, і все своє життя ти крутиш навколо цієї каруселі. І на довершення (що найцікавіше, особливо, коли в головному героєві впізнаєш деяких своїх знайомих) - чоловіки, які видираються на гору по головах жінок, через їх любов, допомогу і всепрощення. Отак от друзі. Думок багато, висновок напрошується один - насолоджуйся тим, що навколо, поки ти ще живий (питання смерті Ґі де Мопассан теж підняв бездоганно), і суворо, безвідступно, за будь-яких обставин дотримуйся внутрішніх принципів. А кому "не заходять" художні твори, то читайте Клейтона Крістенсена - про ту ж мораль, пріоритети і стратегію життя в контексті бізнесу, сім'ї та сучасного світу.

Роман Ґі де Мопассана "Любий друг" у перекладі Валер'яна Підмогильного за редакції Юлії Максимейко вийшов друком у видавництві #книголав у 2018 році та є частиною серії "Золота Полиця". 304 сторінки тексту поділені на дві частини. Перша складається із 8 розділів, друга містить 10. В основі сюжету розповідь про життя та пригоди Жоржа Дюруа – Любого друга, не надто успішного журналіста, хитрого ловеласа, альфонса, авантюриста, фінансово неграмотної особистості, яка переслідує тільки одну мету: здобути визнання, закріпитися на своєму місці під сонцем. Цікаво спостерігати за жіночими персонажами, які з власної волі танцюють під дудку головного героя. А їх чоловіки? Вони або занадто люблять своїх дружин, або просто є сліпими. 1885 рік. Франція. 2020 рік. Х-країна. Хіба ж нема таких Жоржів Дюруа сьогодні? Невже ніхто не рухається до вершини таким шляхом? Щодо фіналу книги, то очікувала розправи над Любим другом, але в автора був свій план. Ця книга точно не залишить вас байдужими і викличе море полярних емоцій.