Кафе "Європа". Життя після комунізму
Бумажная книга | Код товара 1254133
Yakaboo 5/5
Автор
Славенка Дракулич
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
1999
Переводчик
Роксолана Свято
Количество страниц
208
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Кафе "Європа". Життя після комунізму

«Європейський континент досі розділений. На місці давно зруйнованої Берлінської стіни пролягає розлам між Сходом і Заходом, що полягає у тому, в який різний спосіб люди обабіч продовжують проживати свої життя та сприймати світ. Чи є ці відмінності тінню комуністичного спадку, чи мають глибші підвалини? Що розмежовує нас сьогодні?

Не достатньо стверджувати, що справа в різному сприйнятті минулого чи концепціях часу. Але відвідавши ці краї, ви швидко усвідомите, що ми, східноєвропейці, існуємо в іншому часовому поясі. Ми живемо в цьому столітті, та, водночас, успадкували минуле, сповнене міфів та казок про кровну та національну приналежність. Подорожній також помітить багато прозаїчних моментів, як от повсюдний дивний та нав’язливий запах, брудні вулиці, зіпсуті зуби місцевих, дивне ставлення до грошей, проблему з громадськими вбиральнями, те, що більшість людей брешуть чи хитрують, або ж мають звичку обвинувачувати інших у кожній своїй невдачі...»

Відверта екскурсія в міське життя Будапешта, Тірани, Варшави та Заґреба, які ще продовжують акліматизацію в пост-комуністичних реаліях.

Ця книжка не пропонує простих рішень чи політично-знеболювальної терапії. Радше Славенка Дракуліч, хорватка з непересічною свіжістю та широтою сприйняття, пропонує свої точні, але людяні спостереження, цінні потужною емоційною відвертістю та ограненою ясністю інсайтів.

Читать полное описание
Свернуть
Характеристики
Автор
Славенка Дракулич
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
1999
Переводчик
Роксолана Свято
Количество страниц
208
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Цитата
Славенка Дракуліч — журналістка і письменниця, голос якої належить світові.
Глорія Штейнем, американська феміністка, журналістка, соціальна і політична активістка
Рецензии
  •  
    Чи є життя після комунізму? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Є відомий вислів класика про те, що всі щасливі сім'ї щасливі однаково, а кожна нещасна сім'я нещасна по-своєму. Щось схоже ми можемо спостерігати і на прикладі Західної та Східної Європи. Адже західні країни дуже подібні між собою своїм достатком, заможністю й освіченістю своїх громадян, їхньою безтурботністю і свободою, власним значимим місцем на світовій політичній арені тощо. В той час, коли, наприклад, балканські країни, хоч і мають спільну історію та сусіднє географічне розташування, зранені кожна по-своєму: переважно ці зранення - наслідки пережитих довгих років комунізму і диктаторських режимів, які залишили дуже помітний слід на тутешніх людях, деформувавши їхні світогляди і поведінкові моделі.

    А от що є дійсно спільного для всіх посткомуністичних східноєвропейських суспільств - то це їхнє безоглядне прагнення потрапити нарешті у "справжню" Європу, стати її частиною і повернути собі всі ті міфічні привілеї, яких, на їхнє переконання, вони колись несправедливо були позбавлені. Тільки ж країни ці відмовляються вірити в те, що ця "справжня" Європа, яку вони собі вимріяли, насправді просто плід їхньої фантазії, бо в дійсності і там все не зовсім так, як видається.

    Славенка Дракуліч досконало володіє мистецтвом розповідати історії. І ця книжка складається саме з таких майстерно складених історій, які на прикладі звичайних людей та життєвих ситуацій розкривають глобальніші проблеми, притаманні цілим спільнотам, які сьогодні вживаються під одним спільним дахом, що зветься Європою.
  •  
    Посткомуністична свідомість 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чи чули ви коли-небудь, як говорять про когось іншого, а ви гадаєте, що це все саме про вас?
    Авторка писала це у 1994-1995, але виникає відчуття, що це про сучасність. Справді, за 25 років незалежності посткомуністичних держав, всередині них мало що змінилось. Можливо, поверхневий рівень розвитку інфраструктури чи ще щось таке, але внутрішній світ і бачення світу людьми залишилось на тому ж рівні.
    Хоча Славенка Дракуліч пише про Балкани, країни балканського півострову, мені весь час здавалось, що це про Україну.
    Чому в людей погані зуби? Бо вони вважають це чимось другорядним, на що поки немає грошей, що поки не так критично. Прикро, що так думає вже навіть покоління, народжене після краху комунізму, нагодоване поглядами батьків, воно продовжує те саме замкнене коло.
    Чому до жителів посткомуністичних країн з підозрою ставляться на кордонах? Бо західноєвропейці звикли, що ми їдемо туди або як біженці, або як трудові раби. На їх погляд усі ми злочинці, контрабандисти, терористи тощо.
    Чому наші міста рясніють вивісками з іноземними назвами? Бо ми вважаємо, що це престижніше. Америка, Західна Європа - наше прагнення, наш приклад для наслідування, наша утопія, заради яких ми відмовляємось від власних національних ідеалів. Але чомусь десь в середмісті Лондона ми навряд чи зустрінемо кав‘ярню з назвою українською, хорватською тощо. Ось так ми навіть підсвідомо самі себе принижуємо...
Купить - Кафе "Європа". Життя після комунізму
Кафе "Європа". Життя після комунізму
160 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Славенка Дракулич
Славенка Дракулич

Славенка Дракулич (Slavenka Drakulić, род. 1949) - известный хорватский автор, ее эссе и книги переведены на многие языки. Статьи Дракулич публиковали The New Republic, The New York Times Magazine и The New York Review of Books. Она является внештатным редактором и автором в издании The Nation (США), время от времени пишет в Süddeutsche Zeitung (Германия), Internazionale (Италия), Dagens Nyhe...

Подробнее

Цитата Кафе "Європа". Життя після комунізму

Славенка Дракуліч — журналістка і письменниця, голос якої належить світові.
Глорія Штейнем, американська феміністка, журналістка, соціальна і політична активістка
 

Рецензии Кафе "Європа". Життя після комунізму

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Чи є життя після комунізму? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Є відомий вислів класика про те, що всі щасливі сім'ї щасливі однаково, а кожна нещасна сім'я нещасна по-своєму. Щось схоже ми можемо спостерігати і на прикладі Західної та Східної Європи. Адже західні країни дуже подібні між собою своїм достатком, заможністю й освіченістю своїх громадян, їхньою безтурботністю і свободою, власним значимим місцем на світовій політичній арені тощо. В той час, коли, наприклад, балканські країни, хоч і мають спільну історію та сусіднє географічне розташування, зранені кожна по-своєму: переважно ці зранення - наслідки пережитих довгих років комунізму і диктаторських режимів, які залишили дуже помітний слід на тутешніх людях, деформувавши їхні світогляди і поведінкові моделі.

    А от що є дійсно спільного для всіх посткомуністичних східноєвропейських суспільств - то це їхнє безоглядне прагнення потрапити нарешті у "справжню" Європу, стати її частиною і повернути собі всі ті міфічні привілеї, яких, на їхнє переконання, вони колись несправедливо були позбавлені. Тільки ж країни ці відмовляються вірити в те, що ця "справжня" Європа, яку вони собі вимріяли, насправді просто плід їхньої фантазії, бо в дійсності і там все не зовсім так, як видається.

    Славенка Дракуліч досконало володіє мистецтвом розповідати історії. І ця книжка складається саме з таких майстерно складених історій, які на прикладі звичайних людей та життєвих ситуацій розкривають глобальніші проблеми, притаманні цілим спільнотам, які сьогодні вживаються під одним спільним дахом, що зветься Європою.
  •  
    Посткомуністична свідомість 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Чи чули ви коли-небудь, як говорять про когось іншого, а ви гадаєте, що це все саме про вас?
    Авторка писала це у 1994-1995, але виникає відчуття, що це про сучасність. Справді, за 25 років незалежності посткомуністичних держав, всередині них мало що змінилось. Можливо, поверхневий рівень розвитку інфраструктури чи ще щось таке, але внутрішній світ і бачення світу людьми залишилось на тому ж рівні.
    Хоча Славенка Дракуліч пише про Балкани, країни балканського півострову, мені весь час здавалось, що це про Україну.
    Чому в людей погані зуби? Бо вони вважають це чимось другорядним, на що поки немає грошей, що поки не так критично. Прикро, що так думає вже навіть покоління, народжене після краху комунізму, нагодоване поглядами батьків, воно продовжує те саме замкнене коло.
    Чому до жителів посткомуністичних країн з підозрою ставляться на кордонах? Бо західноєвропейці звикли, що ми їдемо туди або як біженці, або як трудові раби. На їх погляд усі ми злочинці, контрабандисти, терористи тощо.
    Чому наші міста рясніють вивісками з іноземними назвами? Бо ми вважаємо, що це престижніше. Америка, Західна Європа - наше прагнення, наш приклад для наслідування, наша утопія, заради яких ми відмовляємось від власних національних ідеалів. Але чомусь десь в середмісті Лондона ми навряд чи зустрінемо кав‘ярню з назвою українською, хорватською тощо. Ось так ми навіть підсвідомо самі себе принижуємо...
  •  
    Діти комунізму – розповсюдники комунізму 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Я завжди мріяла відчути на смак радянське життя: щасливе, безтурботне дитинство без гаджетів та штучних інтелектів, з м’ячем й скакалкою десь на річці в оточенні веселих життєрадісних однолітків. Мене не лякала ковбаса раз у рік на свята, однакові колготки з розтягнутими колінами, що їх носили всі дівчата. Це видавалось навіть романтичним. Напевно, лише тому, що я не відчувала це на своїй шкурі й не знала справжні «принади» такого життя. Це характерно для людей мого віку, себто міленіалів, романтизувати все те, що було до нас, не надто цікавлячись, а як насправді все це було.
    Презирливі погляди на кордонах, недовіра, пригноблення Сходу, відокремлення від людей «вищого сорту». Я завжди хотіла відчути, як це, жити в радянському комуністичному просторі, а як виявилось, я з народження в ньому живу. Хотіла пожити за комунізму? Люби і саночки возити.
    Хочу відмітити, що Славенка вправна майстриня сторітелінгу. Вона простими й зрозумілими словами описує складні, навіть глобальні речі. І робить це так, ніби ти сам пережив ці моменти. До речі, описує авторка власні спогади переважно з 70-х, 80-х, 90-х років. І хоч по великому рахунку від тогочасних подій/проблем минуло близько 50ти років, вони досі пульсують у нашому суспільному організмі. Мимоволі задумуєшся, хіба те саме не відбувалося зі мною тиждень, місяць чи рік тому? І водночас дивуєшся, в якому стереотипному, консервативному чи то пак законсервованому суспільстві живеш.
    Окрім систематизації й розуміння спільних ран, я відкрила для себе багато чого нового в таких близьких, але не надто відомих мені країнах Сходу. І не лише у суспільному, а й у політичному та історичному контекстах, що неабияк важливо для розуміння функціонування тієї чи іншої країни. Цікаво дізнатися, як живуть і мислять люди, які, здавалося б, зліплені з того ж таки совкового/постсовкового тіста, що й ти,твоє оточення.
    Це не маст-хев література, не всім вона буде до вподоби. Раджу здебільшого свідомим людям, яким цікаво, як минулі події впливають на контекст сучасності. Важлива, життєва, відверта, не побоюся сказати інтелектуальна проза, що потім повсякчас відлунює в твоїй буденності.
  •  
    досягнути Європи, хоч би що це означало...
    "Кафе "Європа". Життя після комунізму" - це вже третя читана мною книга цієї авторки, і я в незмінному захваті - настільки чітко і глибоко сформульовані думки. Оте все, що ти відчуваєш, думаєш так само, але не можеш сформулювати - тут проаналізовано і сформульовано. Ти ніби й спостерігаєш, і відчуваєш і розумієш все, про що пише Славенка, але якби тебе спитали – то навряд чи зміг би так чітко і ємко розказати. Славенка аналізує те, що стало з країнами Східної Євпропи після отримання незалежності, і з чим стикнулися громадяни цих країн, наскільки життя в країнах змінилося і чи вдалося цим країнам врешті-решт досягнути Європи. На щастя, країнам Східної Європи після провалу комунізму вдалося в тій чи іншій мірі досягнути Європи, Україна ж втратила дуже багато часу - коли я читаю книгу, у мене стійке враження, що написано про нас нинішніх, хоча книга 1996 року. Мені близька аналітика Славенки – я не могла зрозуміти, чому в Хорватії її вважають зрадницею національних інтересів, - бо Славенка мала мужність мати свою думку про те, що навіть у національно-визвольній боротьбі не всі засоби є хорошими і прийнятними, що історія будь-якої країни, яка б ця історія не була, має право на життя, на пам’ять, на вивчення і на переосмислення, бо саме така історія сформувала країну (це стосується фашистського минулого Хорватії, яке хорвати воліли б забути). Ця книга варта прочитання, бо в ній – наша нинішня історія. Ми зараз там, де були країни Східної Європи у 90х і звідки вони вибралися і ми теж «хотіли б нарешті досягнути Європи, хоч би що це означало. Але чим є та Європа. якої ми так прагнемо? Литовець із есею Тімоті Гартона Еша "Подорож на посткомуністичний Схід" дає коротку і чітку відповідь: "Європа - це не Росія!". Це брутально й зневажливо; несправедливо навіть вимовляти це, але мені подобається це визначення того, чим є й чим не є Європа, принаймні зараз".
    У 1996 році написано Славенкою. Для нас актуально й нині.

  •  
    Чесно і гостро.
    «...Європи, яку вони собі уявили, не існує. Європа - це лише купка держав, кожна з яких має власні інтереси.... Європи, яка могла втрутитись, не існувало. Вони бачили примару. Саме ми, східні європейці, винайшли «Європу», сконструювали її, вимріяли, звернулись до неї з закликами. Ця Європа - лише міф, які створили не самі боснійці, а всі ми, решта східних європейців: нещасні аутсайдери, бідні родичі, інфантильні нації нашого континенту. Європу збудували ті, хто жив на межі, бо лише звідти виникала потреба уявляти собі щось на кшталт «Європи», щоб врятуватись від своїх комплексів, невпевненості і страхів.»

    Це дуже сильна книжка. Вона гостра, жорстка і безжальна своєю правдою, але в цьому і її сила. Як мені подобається Славенка Дракуліч і її стиль, її погляди, думки, позиція. І хоч вона говорить про Балканські країни, але в цьому вбачається і наше минуле, і наше сьогодення. Боляче і неприємно від такої правди, але це, принаймні, чесно і відверто.
  •  
    Європа
    Книга, що написана в 90-х роках, відображає і сучасні пережитки тих часів, коли люди були бідними, роботящими, але гордими за партію і лідера. Нам, новому поколінню, яке ще може чути від своїх пра- про хліб, який коштував 16 копійок, смачне вершкове і головне "натуральне" морозиво, а ще лікарську ковбасу, рівня якої немає в сучасності. Що це за фактор? Ностальгія за молодістю і примарною стабільністю чи страх перед майбутнім і невизначеністю?

    Отже, яке воно життя в посткомуністичних країнах? Чому "Європа" у нас найпопулярніша назва кафе, готелів, чи ресторанів? Як так склалося, що держави, які територіально є Європою, опинилися за їх межею, ізольовані і принижені більш розвиненими країнами?

    Страшно усвідомлювати те, що досі шлюб з іноземцем (себто громадянином не посткомуністичної країни) вважається вигідною партією, з точки зору заможності та щастя. Адже іноземець -це синонім слову "мільйонер". Страшно те, що чиста вбиральня з милом та папером -це розкіш. Страшно, що ті, хто живе закордоном зобов'язані рідним подарунками, грошима і навіть міжнародними дзвінками, не чекаючи у відповідь нічого, навіть листівки.

    Враження від книги неоднозначні. Те, як живуть Балкани опісля комунізму майже не відрізняється від того, як живемо ми. Згадайте 90-ті. Ятки з жуйками на вулиці, модні закордонні речі, "кава" з жареної моркви та дитячі підгузки як розкіш. Можу закластися у вашого батька/дідуся ще була хутряна шапка. Обертаючись назад, важко зрозуміти, як людям вдавалося виживати і при цьому бути щасливими. Як скрута примушувала бути винахідливими.

    А зараз подумайте, у вашому місті/селі є кафе з назвою Європа?) Якщо так -то це знак, що вам потрібно читати цю книгу.
 
Характеристики Кафе "Європа". Життя після комунізму
Автор
Славенка Дракулич
Издательство
Yakaboo Publishing
Язык
Украинский
Год издания
2020
Год первого издания
1999
Переводчик
Роксолана Свято
Количество страниц
208
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
140х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
ISBN
978-617-7544-69-1
Тип
Бумажная
 

Об авторе Кафе "Європа". Життя після комунізму