Обидва вміщені в цій книжці пізні романи великого австрійського письменника Йозефа Рота (1894–1939) – «Йов» (1930) та «Фальшива вага» (1937) – належать до т. зв. «східного циклу», що в ньому автор звертається до мультикультурального пограниччя модерних імперій напередодні великої европейської війни – себто до патріярхальної глушини галицьких і волинських химерних штетлів, звідки походить він сам і з яких воліє витворювати свою ідеальну духову батьківщину, «Єрусалим літературних небес», конструюючи її за допомоги поетики міту з елементів кримінальної романтики та юдео-християнської містики, консервативної утопії та габсбурзької ностальгії, трагічного профетизму й експресіоністичного психологізму, політичних візій і проєктів інтимности, критичности й ідеалізації, елементарности й амбівалентности. Але засадничою властивістю та головним призначенням цієї прози, наскрізь пронизаної поетичною елегійністю та, водночас, гострим передчуттям неминучої Катастрофи, що невдовзі спопелить усі прототипи викшталтованого тут світу, є не розчулення над проминальністю і не жаль за незворотним, а відчайдушна спроба парадоксально безнадійної теодицеї, покликаної перетопити розпач на стерпність.