Рей Бредбері був дуже продуктивним та багатогранним автором. Він писав і наукову фантастику, і нуарні детективи, і автобіографічні історії, і жахи з містикою. Ось ця збірочка належить саме до останніх, вона зовсім невеличка та ідеально підходить для дощового вечора. На Гелловін у старому будинку з 99, а може і з цілою сотнею камінів, збирається родина Елліотів. Ця сім'я дуже незвичайна, її члени - це духи, вампіри, стародавні мумії та привиди, а також Тімоті - звичайний людський хлопчик, якого Елліоти всиновили і який зростає серед безсмертних істот, що сплять у труні, мають крила чи можуть перенести свій розум за багато миль від тіла. Книга шалено атмосферна, просто ідеальне осіннє читання. Враховуючи не надто вражаючий об'єм книжки (всього 175 сторінок) та велику кількість персонажів, не можна не дивуватись тому, як автор наділив кожного з них особливостями, власними мріями та страхами. Виданням я повністю задоволена. Книга трохи вужча за стандартний формат, тому вона дуже зручно лежить у руці. Папір офсетний доволі цупкий, надруковано усе гарно і чітко. Переклад теж хороший, шрифт цілком читабельний. Видавництво дуже відповідально поставилось до оформлення книг Рея Бредбері, що не може не тішити. Дуже рекомендую ознайомитись з історією родини Елліотів всім, хто любить атмосферну містику, а також прихильникам "Ночі в самотньому жовтні" Роджера Желязни, ці два твори мають певну схожість.

Напередодні Хеллоуїну, популярного містичного свята, кортить читати тематичні історії про всіляку дивину, сутностей, загадкові події. Цю повість Рей Бредбері писав майже півстоліття, а прототипи героїв – реальні люди. Знайомі письменника, його спогади та пов’язані відчуття перетворились в історію, яка міцно закріпилась в світовій літературі. І не дарма! Філософська містифікація, в центрі якої хлопчик Тімоті. Звичайна дитина яка має ну дуже незвичну родину. Його всиновили і він потрапив до справді дивакуватої сімейки. Тімоті живе в оточенні родичів-привидів, вітрів, потойбічних сил та навіть мумії. Реальне та містичне тісно сплелося в єдину історію, яка захоплює з перших глав. Читач опиняється в домі з привидами, де панує власна атмосфера, існують певні традиції та неймовірний настрій. Казковість та чаклунство – невід’ємні частини історії «Із праху посталі». В книзі підіймається особливо важлива тема – цілісності минулого та майбутнього, все має силу і сенс, навіть якщо відбувалося століттями назад. Дуже захопливе та чудернацьке дійство, яке неймовірно пасує духу Хеллоуїну та осінньому настрою. Читати буде цікаво і дорослим, і дітям, які цікавляться таким жанром. Розповідь залишає особливий післясмак, в повсякденному житті стикаючись з покинутими будинками мимоволі замислюєшся: а що, як там живе хтось, кого ми не бачимо? Мені оповідь дуже сподобалась, рекомендую до прочитання!

Хто знайомий з книгами, прізвищем автора, той відразу зрозуміє, що ця містичного жанру повість буде цікавою. Все ж опишу детальніше книгу і враження від неї. На початку читаючи, як і не приховувалось з анотації, деталі нагадують популярну сімейку Адамсів, так як автори співпрацювали. Але відмінності великі. Дану книгу можна описати більше як хроніку, розповідь про шляхи містичних створінь. Пригодницького як такого, дотепного сюжету тут не знайдемо, адже хоч персонажі і потойбічні, але такі ж наповнені мріями і прагненнями. Автор дивовижно зобразив глибину важливості унікальних речей, плину часу. В творі ми знайомимося з дуже містичними персонажами, вигадливо продуманих. І все зосереджено на їх унікальності, їх історіях і простих бажаннях. Ще сподобалося, що в такій історії є завершений фінал, він хоч і розгорнутий, але з таким жанром це не частий випадок. Велика прихильність автора до всіх персонажів, робить твір наповненим позитивом до речі. Плюс в кінці невелика післямова, про історію появи повісті.