Після прочитання книги "Дівчина у потягу" цього автора я точно знала, що хочу ще таких книг. Гоукінз вміє створювати неймовірно моторошну атмосферу з простих речей та подій. І це захопливо. Її друга книга "Глибоко під водою" сподобалася мені ще більше, ніж попередня. В ній навіть є нотки містичності. Всі події розгортаються в звичайному містечку. Прості люди, налагоджене життя. Єдине, що все псує - це річка. В ній постійно хтось топиться. І зазвичай за своєю власною волею. Хоча розповідають, що першу дівчинку втопили місцеві мешканці, бо вважали її відьмою. І тепер вона закликає інших також іти на дно... Головна героїня роману повертається додому через багато років на похорон старшої сестри. Її чекають непривітна і зухвала племінниця, неприємні спогади про дитинство і пошук причини чому ж її сестра зістрибнула у воду. Читала з величезним задоволенням. Атмосфера в книзі така напружена, містична. Багато персонажів з різними характерами і кожен так гарно розкритий і описаний. Під час розслідування справи починаєш думати хто ж винен? І кожен раз коли вже начеб-то зрозумів хто ж це автор виправдовує його і спрямовує розслідування в інший бік. Кінцівка мене взагалі просто шокувала. Я чекала, що щось має вияснитися таке, щоб здивувало. Але аж настільки? Аж настільки все просто і банально, але так цікаво написано. Люблю такі книги. Автор точно потрапляє до списку улюблених. Хотілося б подивитися фільм. Думаю, він вийшов би шикарний.

Нарешті я прочитала «Глибоко під водою» це була перша книга авторки, книга не надто мене чомусь не вразила. Наче і не погано, але досі не розумію чи сподобалась вона мені. Цікаво, що Пола Гоукінз працювала журналісткою і це навіть було відчутно у книзі, деякі моменти та стилі написання, ну дуже перекликались з журналістикою. Сюжет трішки я б сказала стандартний. Маленьке місто, в якому починаються крок за кроком ряд загадкових смертей і сестра однієї з померлих захотіла дізнатись чому так відбувається? Що ж ховає це невелике місто у собі? Спершу довго звикала до цієї книги, через манеру написання авторки, то вона описує одного героя, то іншого, багато загадкових подій та до якоїсь розв'язки так і не веде. Також хочу звернути увагу на ненормативну лексику, яка трішки збивала і була досить не доречна, ніяк не люблю її в книгах, адже сильно псує враження. Було цікаво, але все ж не моє, думаю це на любителя, комусь сподобається, комусь ні, але ознайомитись з цією книгою можна. І хочу звернути увагу, що обкладинка дуже красива.

После того, как я прочитала "Девушку в поезде", пропустить этот роман я не могла. Первая книга писательницы мне очень понравилась и от этой я ожидала похожих ощущений. И не то, чтобы не нашла, но если в "Девушке..." было не так много сюжетных линий, то здесь нужно хорошенько запоминать все детали с самого начала и пытаться в них не запутаться. Если вы не особо хорошо запоминаете персонажей, советую их выписать, потому что, несмотря на небольшой объем книги, Хоукинс умудрилась ее напичкать таким количеством персонажей, что просто жуть берет сначала. Когда персонажей удается запомнить, они начинают раскрываться во взаимоотношениях, за которыми тоже нужно внимательно следить, потому что на них тут все и построено. Книга почти до самого конца кажется мистической, но финал заставит очень удивиться и в очередной раз покажет, что иллюзионист умеет отвлекать от реальности. Есть такая скала, с которой, по поверьям, с глубокой древности бросались в реку утопленницы, те, кому не находилось места в социуме. Но чем дальше в лес... Хоукинс прекрасно запутывает читателями мнимой мистикой и от этого реальность, которую вершат сами люди с неугодными им становится куда страшнее. Мне книга понравилась. Оторваться от нее невозможно, пока не дочитаешь, а после прочтения остается печальный осадок, но там определенно есть о чем задуматься. Книгу всем советую и жду новинок от автора.