Як на мене, класна книжка. Короткі історії про відьмочку Зук. Трошки гумору, трошки повчань. На момент покупки дитині було 3 роки і з того часу пробуємо майже кожні півроку цю книжку (зараз дитині 5), і якось воно не йде. Можливо, не наша історія. Мені особисто все сподобалося вже від представлення батьків Зук: Татуль Привітуль і мама Ожинка.

Зук - маленька дівчинка, яка нічим не відрізняється від інших дівчаток її віку. Мешкає вона у великому - превеликому місті серед височезних будівель в крихітному будиночку. ЇЇ сім'я майже звичайнісінька, якщо не враховувати, що її тато - чаклун Привітуль, а мама Ожинка - найсильніша відьма світу. Але її сім'я, як і всі любить відпочивати і весело проводити канікули. Звичайно Зук як і всі діти любить встрявати в різні халепи і за допомогою своєї чарівної палички постійно створює кумедні ситуації знову і знову. Тому канікули Зук сповнені пригод і нових знайомств:вона відпочиває в таборі для кажанів, засмагає і купається з бабусею на морі, знайомиться і подружиться з русалкою і сніговою картоплиною, відпочиває з батьками на пісчаному морі і засніжених горах. Чудові, кумедні історії, які легко читаються, а їхній повчальний зміст дозволить проговорити з дитиною не одну життєву ситуацію.

Коли всередині серпня я дізналася про вихід третьої книги “ЗУК. Канікули маленької відьми” я навіть трішки засмутилася, що таку тематичну книжку не видали на початку літа. Хоча море нам ніби й не світило, зате навдивовижу вдалося побувати на озерах, річках і кар'єрах, про які раніше лише мріяли, тож Зук всюди з нами мандрувала, як пляжна книга. У цій книзі Зук відпочиває у всіх історіях, і мені дуже до вподоби, що відпочинок її різноманітний. Вона купається з бабусею і русалкою в морі, з батьками відпочиває у пустелі, на гірськолижному курорті і просто у заміському будинку. Історія про літній табір кажанів для доні неабияк вчасна. За сюжетом Зук не подобається відпочивати у таборі, бо тут виявляється, що вона не єдина унікальна й наймогутніша відьмочка і що з іншими дітьми потрібно ще якось знайти спільну мову, адже серед них є і хлопчик Теодор, який смикає дівчаток за волосся, найбридкіший Гюстав, який їсть хробаків і ніколи не чистить зуби, і чаклунка Прісцілла, яка любить лише свого пацюка... Якщо ще в серпні ми захоплювалися персонажем Гюставом, і його бридка посмішка з малюнку була мотивацією вмовити доню почистити зуби, то уже з перших днів садочка мені здалося, що з донею повторюється історія, знайома нам із цієї книги: один хлопчик іграшки розкидає, одна дівчинка тільки мугикає і нічого не говорить, інша лише плаче... Немає з ким гуляти і дружити... На щастя маленька відьмочка з усіма подружилася у цій книжці, тож я сподіваюся, що й доня теж не відставатиме. У більшості історій Зук нудьгує і сама знаходить собі розваги. Хоч вони, звісно, закінчуються карколомними пригодами, але мені імпонує те, що батьки не дуже поспішають втручатися у дозвілля донечки, хоча рятують від халеп дуже оперативно. Дуже б хотілося трішки відучити свою дитину від того, що мама і жнець і на дуді грець)))) Тож, як у нас часто буває, цікава дитяча книжечка виявляється мегакорисною і практичною...