Ганна Яновська стала для мене поетичним відкриттям цього року. "Золотий носоріг" сподобався від першого до останнього вірша. Авторка майстерно жонглює образами та метафорами, вона має власний виразний, впізнаваний стиль, при тому що ритм поезії постійно змінюється. До того ж було цікаво ближче познайомитись з ПАР. Поезії, між іншим, розповідають про африканську дійсність без дистанції, ніби зсередини, а не збоку. Вони позбавлені "іноземного" погляду на ПАР як на джерело якоїсь екзотики, наче їх писала не туристка, а людина, що достатньо довго прожила у країні. При цьому не губиться і суто український настрій, авторка не розчиняється у далекій африканській країні, зберігає індивідуальність. Окремі компліменти ілюстратору, який працював над виданням: надзвичайно гарні і доречні ілюстрації, що додають настрою. Книгу приємно тримати в руках: цупкий папір, жорстка обкладинка. Це однозначно одна з тих збірок, які я буду перечитувати, деякі вірші хочеться вивчити напам'ять. Тому під час читання зробила чимало закладок, хоча книжка невелика.

Книжечка небольшая по объему, знакомого формата. Я стараюсь собирать из этой серии по возможности все книги, кроме тех книг, которые ну совсем-совсем отторгаются. Строго говоря, из всех-всех только несколько я сел и прочитал от корки до корки, за один раз. Из остальных люблю просто выхватить какой-нибудь текст и подумать, помедитировать над ним. Любимых моих книг, вот очень любимых, в этой серии не больше двенадцати и они очень мне дороги, некоторые даже подписаны авторами. Но я просто люблю всю эту серию. Мне дарят эти книги, я их собираю, потому что их дизайн... Я не знаю, мне кажется, во всем мире нет больше такой поэтической серии! Эти иллюстрации - это полноценный арт-проект. А в этой книге они очень радуют. Чего не скажу про тексты, которые, в общем-то простоваты, хотя и с искоркой оригинальности. Для людей искушенных в поэзии и любящих сложные композиции, как я, это не зайдет. Но многие потенциальные читатели не хотят от поэзии большего, чем то, что есть в этих строках. ВСЛ издает разных авторов и это хорошо, это обогащает серию. Моя оценка текстам - три. Иллюстрациям - пять. Итого - четыре.

З поезією у мене дивні стосунки. Я можу глибоко проникнутися, але сказати, що саме призведе до любові - не можу. В решті ж випадків я кажу «Поезія - то не моє». Саме так, як це не сумно, трапилось зі збіркою «Золотий носоріг» Ганни Яновської. Я очікувала на екзотичну Африки. Знаєте, - сонце, спека, спрага, ані шелесть, - і лиш шепіт піску у пустелі. Або ж гуркоту водоспаду Вікторія. Атмосферні жінки, їхні незабутні погляди, побут… Я чекала на щось, що раніше вже отримувала (від іншої поетеси, яка неймовірно описувала Індію). Не тьохнуло. Жодного разу. Через свої складні стосунки з поезією я вважаю, що якщо хоча б один вірш зі збірки відгукнувся - це успіх. Мій особистий з автором. Це вже історія між нами. Тут же… на жаль, жодного вірша, який би заговорив до мене, викликавши щось. Не знайшла для себе нічого. Але вірю, що хтось інший знайде точно. Спробувати самому варто обов’язково: ніяка анотація та ніякий відгук не створять ваших власних емоцій при читанні. Просто не моя це збірка. Ну, і золоте правило: не зачаровуватись, щоб не розчаровуватись. Але її оформлення варте особливої уваги: глянцеві сторінки, ілюстрації - це повна насолода! Як подарунок - чудово, і за це бал підняла. Тільки би припали до душі отримувача вірші...