Це остання книга Салмана Рушді, і перша книга, яку я прочитала в цього автора. Думаю, представлення цей видатний британський письменник індійського походження не потребує. «Золотий дім» зображає життя сім’ї емігрантів з невідомої країни (спочатку вони приховують своє походження, однак читач швидко впізнає Індію) під час президентської каденції Барака Обами. Батько – Нерон Голден, і три його сини – Петя, Апу і Д. (скорочене від Діоніс) прибувають і оселяються в Золотому домі, оточеному Садами, і живуть статусним, заможним життям. Імена, до речі, несправжні, вигадані, обрані самими чоловіками при переїзді в США. Є в них якась таємничість і загадка (одні лише імена чого вартують), і цю загадку прагне розгадати сусід Голденів Рене. Він – кіносценарист, і готує дебютний фільм. За матеріал вирішує взяти життя химерних сусідів. Завдяки тому, що ми бачимо Голденів очима Рене, створюється відстороненість, а ще текст часто переривається чисто сценаристськими вставками. Є і позасюжетні елементи – монологи головних героїв щодо їхньої долі і сутності. Текст можна читати на декількох рівнях: на рівні наївного читача, тобто просто віддатися на поталу текстові і автору, і слідувати за сюжетом, можна вивчати і аналізувати суспільно-політичне життя під час головування Обами і на початку перемоги Трампа (Рушді дуже саркастично пройшовся по постаті минулого президента США, назвавши того Джокером), а можна копнути ще глибше, і поринути в інтертекстуальність і численні алюзії на міфологічні сюжети (головним чином грецькі). Якість видання дуже файна: щільний кремовий папір, шерхла тканинна палітурка, гарний мінімалістичний малюнок, акуратна верстка і добре вичитаний текст. Раджу читати, тому що і книжка, і текст в українському перекладі – це суцільна насолода.

Давно я узнал о Салмане Рушди - его роман "Сатанинские стихи" наделал много шума, вследствие чего я узнал о существовании данного автора. Сами "стихи" мне еще не удалось прочитать, но познакомиться с автором мне хотелось, поэтому увидев данное произведение мне захотелось его приобрести и прочитать. Роман "Золотой дом" вышел в 2017 году и описывал историю семейства Голденов - отца Нерона и его трех сыновей - Апу, Пети и Д. Они прибыли из страны название которой зареклись называть, так как они не просто переехали в Америку - они сбежали от прошлой судьбы. В Америке они встречают главного героя который мечтает стать известным режиссером, а семья Голденов служат в итоге материалом для сценария. Но и в этой стране грез не все так радужно и прекрасно - в декорациях зажиточных иностранных американцев начинает разыгрываться трагедия переплетаясь с судьбой целой нации. Добавлю свои впечатления тем, что скажу - в романе просто куча всяких разных отсылок то к музыке, то к фильмам, то к романам и авторам, что очень даже радует (если, конечно, все эти отсылки вам понятны как мне). Также хочу отметить само издание - книга просто невероятно круто смотрится! - бумага отличная, обложка приятная. Единственный минус который я нашел - в некоторых моментах не правильно выбрано окончание для слов, что просто удивляет.

Останній на сьогодні роман Салмана Рушді «Золотий Дім» вийшов цього року у Видавництві Старого Лева. Щодо самого візуального Оформлення то вони хороше, папір якісний, переклад і друк теж, а ще порадував коректор, адже тутай застосований новий правопис, тому для видавництва п’ятірка. А ось щодо самого роману, то це перший твір Рушді, котрий я читав, і скажу чесно він мені не сподобався, далі по пунктах. Пункт перший: стиль письма Рушді в’язкий, і нудний, там де у Вільяма Бероуза абзац у Рушді сторінка. Пункт другий: роман аж занадто попсовий, в загальному роздуми ніби, як у Кундери, тільки у Кундери все легко і глибоко, а у Рушді роздуми поверхневі, і їм не вистачає не тільки глибини, а і лаконічності. Пункт третій: автор намішав античність, сучасність, і мені цей твір здався неактуальним. По сюжету, то це розповідь про Нерона Голдена і його трьох синів Петі, Аву і Д (Діонісіс), яка переїжджають до Америки, з країни яку не можна називати і з міста котре теж не можна називати. Оповідь ведеться від імені їхнього сусіда в Садах, котрий слідкує за родиною Голденів, потім стає їхнім другом і дізнається все більше секретів. Задум автора ніби цікавий, але твір мене розчарував.