Дана книга англійської письменниці яка стала її дебютною заслужила слави шедевру готичної та науково-фантастичної літератури. В даному творі автор дослідила питання етичності проведення експериментів над людьми та відповідальності за їхній результат. В романі автор навіть знаходить виправдання жахам що коїть чудовисько - типу його зневажає його творець тому він став таким лихим - але ж як каже народна мудрість всьому навіть найлихішому можна знайти виправдання. Фанатам наукової фантастики цілком можу рекомендувати даний роман до ознайомлення, але для мене він виявився на 3 із 5 тобто середняком, але це звісно моя суб'єктивна думка.

це дуже красиво написано (і перекладено). читати текст Шеллі суцільна насолода, особливо коли вона виписує мега драматичні монологи Віктора і створіння. взагалі краса тут грає важливу роль. красу природи, людей і душі оспівує кожен персонаж, а особливо їх прагне створіння. я люблю класику і мене легко захопити романтикою і драматизмом, але тут на мій смак було забагато ниття і страждань Віктора, який мене бісив постійно з моменту створення свого дітища. він страждав, не брав на себе жодної відповідальності, плакався, яка ж він бідося і за що йому все це, місяцями валявся в гарячці від потрясінь його тонкої душі, місяцями десь линдав, аби не робити те що має зробити, ну і до чого це все призвело. але створіння, я за нього. один з найбільш трагічних персонажів евер. повністю жертва обставин, нещасна душа, яка щиро прагнула любові й краси. він так хотів елементарної людської ніжності й розуміння, докладав неймовірних зусиль, аби інтегруватися в суспільство! люди так не стараються коли емігрують. але все марно бо людська жорстокість не знає меж, а власний батя його кинув і сам вдавав із себе жертву. і створіння не безневинне, але чи можна його звинувачувати, коли все його розуміння добра і зла базується на його дуже обмеженому досвіді з людьми та кількох книжках, які він зайшов десь у лісі? і на його місці у мене б теж срака згоріла, якби Віктор продовжував мене вибішувати. не те щоб я зовсім не співчувала Франкенштайну, але ніколи такого не було, щоб мужик не страждав, який він трошки естет шляхетного роду, а доля така жорстока до нього, і ось знову