Не погано. Згадується стиль написання Тагере Мафі

Концепція дуже цікава. Варнер — це шось. І саме через це я читатиму наступну частину, хоча стиль написання залишає бажати кращого, а друга частина значно просідає і в темпі, і в логіці, порівнянь з першою. Подивимося, шо воно буде далі.

Це було доволі дивно і разом з тим я не могла відірватися. Якимось дивним чином ця історія полонила мене. Дуже сподобалося як авторка передає ментальний стан головної героїні через цю купу доволі дивних метафор, як вони іноді хаотично скачуть одна від одної. І найцікавіше, що з кожною книгою ми спостерігаємо як це змінюється, що доволі круто. Ця книга змусить вас відчувати. Тут не стільки про події скільки про емоції та почуття. Я не можу сказати, що це щось виняткове, але воно не відпускає.