Покупала эту книгу потому что в описании было заявлено о готичности и готичных ужасах, которым посвящены четыре произведения в этом сборнике. Но на деле оказалось, что из ужасов в этих историях присутствуют лишь старые, ветхие дома. В общем, хоть как-то похожа на готический ужас только самая коротенькая история из четырех: "Рассказ старой няни", в котором старая няня рассказывает страшилки детям о тех временах, когда их мать тоже была маленькой у нее на попечении и жила в старом, ветшающем замке с привидениями. Есть капля мистики, но ударами и не пахнет. Хотя, может в те времена от подобных историй праведные дамы и падали в обморок, не знаю, я не упала и даже не вздрогнула. Явно заметно, что писательница пытается подражать, но на самом деле не прочувствовала суть стиля готического ужаса. А так хотелось чего-то страшненького. Хотя художественный слог историй хорош, этого не отнять, читать приятно, но не очень интересно. Хотя, это лично мое мнение, может другим читателям такое понравится.

Я дуже люблю англійських письменників і до цього часу в мене не було в них розчарування. Але колись приходить і воно. Так, моє знайомство із Гаскелл виявилось невдалим. Мені не сподобалось кілька факторів. Викладення тексту йде у вигляді оповідки. Як наче зібрались із товаришем і сидимо, теревенимо про різні побрехеньки. Як на мене, в такій класичній літературі, це не прийнятно. Не це я очікував прочитати. Немає ніяких красивих оборотів. Немає якоїсь філософії. Прості перекази історій. В мене письменниця не викликала поваги, я не бачу її в якості дуже освіченої особи, цікавої співрозмовниці. Мені здається таку писанину міг кожен написати. По наповненню. Книга складається з чотирьох оповідань. Щодо першого - "Кумедно, якщо це правда". Ну що сказати. Мені було зовсім не кумедно. Казочка, яка підлаштована на людей старшого віку. Типу - як жили-були герої після своїх пригод у казках... Щодо другого - "Зникнення". Збірка з переказів пліток про зникнення людей. Ну таке. Зникли, та й годі. Щодо третього - "Розповідь старої няньки". Ну тут хоч трохи зацепило. Хоч трохи було цікаво. Трохи містицизму, трохи описів. Більш-менш схоже на якийсь твір. І наостанок четверте - "Сіра жінка". Це оповідання мені сподобалось найбільше. Можливо через свій об'єм - воно являється найбільшим в цій збірці. Можливо через пригоди. Тут є якась постановка. Є якась інтрига. Ще мені не сподобався переклад. Закручені, маловживані українські слівця. Можна було краще передати атмосферу. Тому, загальна оцінка книзі - 3. А книга зникне в мене з бібліотеки, відповідаючи своїй назві.