Доля зводить чотирьох втікачів: мажора Матея, «князівну-каліку» Катрю, волоцюгу та циркачку Талестру. Разом вони шукають міфічну Нову Терміскіру серед Українських степів XVII ст. Це атмосферна історія, якісно насичена українським колоритом, без всілякої  «шароварщини». Тут побут чумаків і козаків переплітається з античними легендами про нащадків Ареса. Сама ж магія не кричуща, а схована в ритуалах та артефактах, що додає реалізму. Персонажі прописані класно. Матей дорослішає, Катря вражає інтелектом, Волоцюга стає надійною опорою групи, а також розкривається як втрачений брат. Щодо Талестри — вона додає історії цілісності, без неї сюжет би розсипався. Її сумніви в дорозі зрозумілі, бо вона ще підліток, але її поведінка та мотивація під час фінальної атаки на замок здалися мені дивними й неприродними. Це, плюс дещо зашвидка кінцівка, — єдині мінуси. Вердикт: Якісна історія з гумором і живими діалогами про нас, українців.