Дуже цікаво й кумедно було читати, як сам Смерть намагається пристосуватися до людського життя, і як чарівники б'ються з тими клятими візочками. І знову гумор автора, численні посилання на різні книги, фільми, музикантів. Рекомендую

дуже здивована, що так вибірково книги Пратчетта є в форматі е-бука з цієї серії тільки перша та остання, чому інші 3 не зробити так само?

Це друга книжка серії про Смерть. І хоча сіквели часто можуть відрізняються якістю, а іноді і подачею, книжка "Жнець" повністю на рівні з першою книгою. Персонажі Тері Пратчетта, взагалі дуже особливі. Вони не ідеальні, але і всі подобаються. В цій книжці Смерть вирішує відпочити від своїх обов'язків. А у світі тим часом все потрохи іде шкереберть. Я б не сказала, що в цій книжці багато сюжету, якби я переказувала книжку, то і не так багато сюжетних ходів ніби і сталось за всю книжку (а книжка так за сторінок 300), але ж і не можна сказати, що сюжет стоїть на місці, щось таки відбувається, і це цікаво читати. Жодного разу за всю книжку у мене не було бажання "ну коли там вже буде зрозуміло всім, що сталося" або "ну коли вони це почнуть вирішувати". У книги дуже органічний темп. На відміну від більшості книг фентезі, книги Пратчета (ну ті що я читала) дуже філософські, але та філософія не важка, а подається так же легко як і вся інша історія. Мені дуже сподобалось розмірковування про те, що навіть не живі речі можуть бути живими, а особливо момент з містами.