У двадцятому столітті ми уявляли собі прийдешнє століття як щось цікаве, світле та радісне. Це мав бути світ без воєн, смертельних хвороб та інших негараздів, які отруюють життя людини. На жаль реальність виявилася зовсім іншою. Війна стала не просто реальністю у новому столітті. Вона стала реальністю в нашій країні. Проте вся література, яка присвячена воєнній тематиці це література про героїзм чоловіків, іноді дітей, теж чоловічого роду, а роль та місце жінки у цій жахливій реальності авторами художнього слова як правило оминалася. Цю прогалину у світовій літературі спробувала заповнити українська письменниця під псевдонімом Анна Шило. Героями її книги стали наші сучасники, жінки які безпосередньо зазирали у обличчя цієї страшної примари, ім’я якої війна. Це жінки військові, медики, волонтери, але всіх їх об’єднує одне: любов до життя. Авторка вирішила показати нам той бік війни, який не потрапляє на екрани новинних сюжетів, який не описується в книжках. Вона спробувала розповісти про те, що відбувається на фронті коли мовчить зброя, про спроби влаштувати хоч якусь подобу мирного життя біля самої лінії фронту.