В моєму читацькому досвіді - тисячі книги, але ця - перша книга мемуарів. І не остання - недооцінювала жанр. Жан Монне - один із натхненників європейської інтеграції. Без його ініціативи, ймовірно, ніколи не було б Ліги націй і не постав би Євросоюз. Тим не менш, сам себе він вважає скромною персоною і навіть не дипломатом, а просто людиною, яка вміє домовлятись. Ще б пак, адже походить він з родини коньячних комерсантів - невеликого сімейного бізнесу, який міг процвітати тільки завдяки бездоганній репутації та постійними контактами з клієнтами. Думаю, його дипломатія почалась ще там, серед бочок з алкоголем. Під час воєн Монне активно працював над забезпеченням армії. Він дбав не тільки про зброю, а й про значно прозаїчніше - продовольство. І все вдавалось завдяки таланту домовлятись. До речі, книга не з тих, які можна швидко прочитати і забути - у ній дуже багато інформації, яка потребує довгого засвоєння, тому варто налаштуватись на те, що її захочеться відкладати і братись за щось легше, бо мозок в якийсь момент відмовиться все запам'ятовувати. Але читання варте.