Микола Костянтинович Зеров є одним з поетів доби "розтріляного відродження", представником київських неокласиків, віртуозним майстром сонетної форми. В основу цієї збірки вибраних творів було покладено прижиттєві видання, або готові прижиттєві зібрання. В цьому зібранні присутні не тільки вірші, але й наукові праці історико-літературного, літературознавчого характеру, а також листування, статті, та спогади сучасників. Поетична частина книги ввібрала в себе прекрасні Зеровські переклади з класики: Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Овідія, Марціла, та власні вірші поета. "Енеїду" Вергілія Зеров закінчував перекладати вже перебуваючи в таборі на Соловках. Микола Зеров був яскравим талантом, елітою початку доби, вченим, справжнім українським інтелігентом, дотепником, та обдарованим перекладачем. За сфальсифікованими обвинуваченнями, його спочатку переслідували та позбавили викладацької роботи, залишивши без матеріальних засобів для існування. А вже через кілька років 1935-го його було заарештовано і за сфабрикованим звинуваченням у "націоналістичному тероризмі" (тобто читанні віршів) засуджено на 10 років ув'язнення. 1937 року Микола Зеров разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний в селищі Сандармох.