Михаїл Гранд - лауреат премії "Глиняний кіт" за розвиток психологічної прози в Україні. Юний і талановитий. Гордість сучасної літератури. А також автор №1 для мене.        В основному книги змушують задуматися, надихають нас або дарують гарні враження після читання. Але є й такі, які здатні вплинути на життя людини.        Роман "Завжди поруч" якраз з тих творів. Він мотивує і здатний все змінити. Зрозуміло, на краще. "Як це можливо?", - подумаєте ви.        Справа в тому, що в цій книзі практично кожен зможе побачити себе, провести паралель зі схожою ситуацією, яка сталася в його житті.        Через сюжет автор вміло моделює ситуації і показує їх вирішення.        Що мені сподобалося найбільше: як головний герой Флоріан зміг відмовитися від престижної, високооплачуваної роботи і повністю змінити своє життя. Він поміняв життєві цілі і просто пішов за мрією. Він зумів відпустити відносини, які не вели його ні до чого хорошого. Він дав роботу і заробіток незнайомцю в парку. А свого кращого друга знайшов на смітнику. Цікаво, як йому все це вдалося? Читайте і будете здивовані.

Про цю книгу я дізнався завдяки премії «Глиняний кіт», лауреатом якої став Михаїл Гранд. «За розвиток психологічної прози», - як було зазначено у ЗМІ. Це визнання, яке вказує на змістовність, творчі пошуки та глибинне розуміння автором мотивів дій його персонажів. Сучасний молодий хлопець Флоріан на початку своєї кар’єри, у нього є перспектива стати успішним юристом, проте він опиняється перед життєвим вибором: працювати за професією, яка дозволить йому заможно жити, чи вибрати те, що хвилює і приваблює набагато більше – письменництво, зі всіма його «за» та «проти». Флоріан хоче написати книгу, його цікавить безліч складних соціологічних та духовних питань, на які не так легко знайти відповіді. Він не байдужий до людських проблем, він не тільки досліджує, спостерігає, але й намагається прийти на допомогу. Ця книга вчить не бути байдужими до оточуючих, вміти вирішувати не тільки свої проблеми, але й тих людей, які є поруч. Завжди поруч. Книга дарує великий заряд добра та оптимізму, що все буде краще навкруги, якщо ми не будемо стояти осторонь. Мої найкращі рекомендації до читання.

Після прочитання книги «Завжди поруч» мене переповнюють емоції. Хочеться поділитись ними, можливо хтось досі вагається – читати чи ні. Скажу щиро – ТАК. Це саме та книга, яку неодмінно вартує прочитати. Навіть вдуматись в неї. Тут ви знайдете і влучні вирази, і захопливі сюжетні лінії, які автор вміло переплітає між собою та доводить до логічного завершення. Деякі моменти я перечитувала декілька разів. Ця книга про пошуки себе, про самореалізацію, але в ній знайшлося місце й теплу і любові. Погодьтесь, це завжди актуально. Це те, чого потребує кожен з нас. Це класика, це вічні цінності! Окрім закоханих Флоріана та Аврори, хотілося б виділити любов батьківську. Кажуть, що така любов найсильніша і не потребує нічого взамін. Як тонко автор описує несприйняття батьком професії, яку обирає собі головний герой. Адже наші мама і тато намагаються вберегти нас від розчарувань, від падінь. Маючи більший життєвий досвід їм здається, що вони знають, як нам буде краще. Проте втамувавши своє роздратування і гнів, батько Флоріана йде на примирення з сином і вчиняє як мудрий чоловік, - підтримує і розділяє погляди і цілі свого сина. Дуже тендітні почуття я помітила між другорядними персонажами, - Валентином та Світланою. Така життєва ситуація, коли мужчині не вдається себе реалізувати, а жінка не відчуває чоловічого плеча. Сварки, образи, сльози… здавалося б все, кінець! Але як душевно описується в книзі про те, що по-справжньому любимо ми не за статки чи звання, а за рідні очі, за втомлену посмішку, за чай в холодний осінній вечір. Ця сім`я тонула в побутових проблемах, безгрошів`ї, але їм вдалось разом відштовхнутись від дна, боротись за щастя і винирнути повними сил та енергії. І, наостанок, не можу не підмітити зв`язок між головним героєм Флоріаном та маленьким іграшковим ведмедиком. Мабуть в кожного є якась річ, до якої ми прив`язані, з якою маємо певні спогади, щось таке дороге для нас і незрозуміле для всіх інших… Автор хоче донести до читачів, що любов – неосяжна, вона всюди, вона постійно присутня, просто не всі здатні це помічати. Я вважаю це найпотужнішим прийомом, застосованим в книзі.