Третій роман трилогії "Запороги". Книга про історію українського народу в трагічній, кривавій боротьбі за свою незалежність. Загадкова, яскрава, історична постать Івана Мазепи викривлялася істориками сусідніх держав до невпізнання. Дійшло до того, Мазепа отримав від "братнього" сусіда довічне прокляття та анафему, тобто відлучення від церкви. Хоча є багато історичних та документальних доказів, спогадів, висловлювань сучасників Івана Мазепи, де він постає зовсім іншою людиною. Автор у своїй книзі робить спробу переконати своїх читачів, що Мазепа зовсім не зрадник, а навпаки, людина, яка поклала своє життя в боротьбі за свою державу. На початку свого гетьманування маючи довіру царя Петра, він вільно керував Гетьманською державою, був головнокомандувачем війська, мав у підпорядкуванні гегеральну старшину та уряд. Створював сприятливі умови для здобуття освіти дітьми, захищав козаків, селян від свавілля старшин. Але вся біда була в тому, що союзники України на той час не бачили в нас державу, а лише об'єкт для користування иа військо для досягнення своїх цілей. Чесно кажучи, читати було важкувато, гірко, в душі підіймався такий вихор гніву від несправедливості. Як сказав сам автор, Мазепу "використали, зрадили і самого звинуватили у зраді москви". Прикрість у виданні - це велика кількості помилок. Пунктуаційні, орфографічні, лексичні помилки, росіянізми, помилки в перекладах, помилки у власних назвах.