Ця книга про надзвичайно перенасичений інформаційний простір, який просто зносить дах. Ця книга про почуття, дуже сильні відчуття, любов, відчай, безсилля, свавілля і дуже багато іншого, що відбувалося в нашій країні, на зламі тисячоліття. Для мене особисто, це книга-дзеркало, це книга-памʼять. Я не письменник і не зміг би так яскраво і точно передати свої відчуття в ті часи. Вважаю, що нашим нащадкам пощастило, вони зможуть відчути цю атмосферу та краще зрозуміти процеси, що відбувалися на початку тисячоліття і пізніше.

Придбала цю книгу, бо прочитавши кілька сторінок зрозуміла, що хід моїх думок подібний. І такі думки нормальні, попри те, що мої думки дуже не збігаються з думками моїх батьків, які жили в СРСР. В книзі розставлені акценти порядку денного. Вдячна авторці, яка таким чином вирівнює цю страшну ситуацію безвиході та пошуку здорових почуттів та емоцій, говорить про замовчуване. Вважаю, що злість та іронія в цьому творі є цілком здоровою реакцією від людини, яка ще має можливість злитись на ситуацію, яка склалась історично. Чудово, що показано освіченість жінки, це мені дуже імпонує, хоча розповідь ведеться від особи чоловіка. Це приємно читати. Чудово, що показано, що жінка, яка живе суспільним життям, крім кола обов'язків домашнього самозаспокоєння, є більш задоволеною та більш щасливою. Врешті це сприяє виживанню новим поколінням. В творі зачіпається тема ЗМІ та поширення інформації, яку ми або сприймаємо, або відкидаємо, ми самі маємо це вирішувати: чи вірити інформації, яку ми отримуємо: чи відкидати, чи спрощувати, чи емоційно переживати. Тема інформації в сучасному суспільстві зачеплена і проходить невидимою лінією протягом усього твору і важливо, як людина може справитись із цим безкінечним потоком, ця тема актуальна іще з 90-х років, і зараз другий раунд, який має показати чи навчились ми, українці, аналізувати потоки інформації і направляти свою діяльність на те, що нам потрібно.

Дуже люблю вірші Ліни Костенко, але, як виявилося, не прозу, не цю. Не змогла прочитати до кінця: занадто багато описаного в книзі насправді відбувається навколо, щоб про те ж читати. Таке враження, що книжка від озлобленої на світ людини. Але, на жаль, описує сьогоднішні сумні реалії життя досить добре. Про переживання і нервозність головного героя в політичному середовищі України за часів Помаранчевої революції. І в сім'ї, де не все складається так, як хотілося б. Словом, книжка реалістична, але не для всіх.