Прекрасна модерністський роман в якому філігранні мовні ігри, а простий сюжет лише підкреслює складність тої епохи. Це твір про кохання, про стосунки, про спроби дрібної людини крутитися у верхах.

"Записки кирпатого Мефістофеля" - один із найкращих творів Володимира Винниченка і, на мою думку, всієї української літератури. І це без перебільшення. Я даю такий критерій тим творам, які легкі на сприйняття, бо цей твір є саме таким. Його можна прочитати на одному дихання, бо сюжет дійсно захоплюючий. Ти читаєш і не можеш зупинитися, бо хочеш дізнатися, що ж буде далі, чим усе закінчиться. І найголовніше чим чіпляє ця історія - це те, що історія про звичайне буденне життя. Роман написаний у формі щоденника. За змістом – сповідь (точніше анти-сповідь) головного героя – Якова Васильовича Михайлюка, якого називають Кирпатим Мефістофелем. У нього була своя філософія життя, але саме батьківський інстинкт руйнує «філософію життя» Якова і не дає йому можливості виборсатися із полону несвідомого: «Вона (Клавдія) гидка мені, ненависна, але рідніша. Я цього не розумію, але так почуваю. Вона моя справжня жінка. Вона ніколи не може бути мені чужою, поки в неї мій син», – це капітуляція розуму перед інстинктом. Тому «філософія життя» Якова зазнає краху, а сам він перетворюється на обивателя. Приємного читання!

Більшість з нас, знають Володимира Винниченка за оповіданням "Федько-халамидник" - оригінальним та дуже нетиповим твором шкільної програми. "Записки кирпатого Мефістофеля" - повість, що зачіпає як морально-етичні, так і соціальні теми. Яків Михайлюк - революціонер, що зараз, самовпевнено та цинічно ставиться до колишніх побратимів, а своє життя сприймає як набір умовностей та гру. В деякій мірі, герой мені нагадує Антуана Рокантена з "Тошнота" Сартра і Родіона Роскольнікова з "Злочин та кара" Достоєвського. Особливість, за якою впізнаєш Винниченка - нетривіальні теми, які він піднімає у своїх текстах. Українську літературу прийнято вважати дещо примітивною та романтичною, якщо хочете - селянською, де основні теми - воля, кріпацтво, нерозділене кохання, боротьба за Батьківщину. Тут автор на перший план виносить зовсім не святого героя, який не романтизує революцію і всіх революціонерів порівнює з нічними метеликами, він не має клішованої романтичної лінії - одне кохання на все життя, навпаки - жінки навколо Якова змінюються, стосунки туманні і повні надокучливих наслідків, син - не бажаний і дарує тільки сум'яття. Протягом читання, я не симпатизувала Якову, але розуміла його, сприймала, як живу істоту, часом, шкодувала і повністю вірила автору. Твір спонукав мене глибше познайомитись з творчістю Винниченка та ним, зокрема - революціонер, політик, письменник, художник, активний вегетаріанець, емігрант, жертва репресій.