Можливо через труднощі перекладу або специфічний стиль, але книга залишилася недочитаною. Написана наче про сучасність, але трохи на даний момент неактуальну. Хто зна.

Уявіть собі замшелу англійську класику, від персонажів до стилю викладу, і щоб там обов'язково брали участь лорди, маєтки та дворецькі. Уявили? Ну ось це воно і є, незважаючи на те, що це витвір японця з кінця вісімдесятих. Практично вся книга - це великий флешбек, що описує життя дворецького-гг протягом приблизно 30 років, з акцентом, звичайно, на його професійній діяльності. Він описує свої обов'язки та дії, обстановку вищих сфер (у маєток його роботодавця містера Дарлінгтона заїжджали особистості такої величини, як сам Черчілль), типово британський підхід до політики, що зустрічається ще в незабутніх "Дивних кроках" Честертона, та інше в тому ж дусі. Є навіть рефлексія на тему того, яким має бути справжній дворецький, як ніколи не втрачати обличчя і ставити професійну гідність вище особистих інтересів. Хоча рецензенти нерідко розливаються солов'ям на тему того, як міг японець написати настільки британську річ, чергово нагадаю, що саме японці це хлопці, близькі за менталітетом до англійських жинтельменів і леді. Результат значною мірою нагадує мені бенксівську "Вулицю розпачу", лише в лайтовому варіанті: теж глибоко ретроспективний погляд на радісні та нерадісні події, які мали не те щоб щасливий фінал, але при цьому з англійською стриманістю і тому набагато менш емоційні в принципі.

книга сподобалась, дуже добре написана, детально, глибоко. я взагалі по фантастиці але, на диво, ця книга мене підкорила. добре описаний характер персонажа, його переживання. розвиток подій логічний і послідовний, немає сюжетних дір, та і в принципі немає де їм бути. книжка легка, захоплююча, просякнута «класикою», бо в принципі історія про дворецького і його побутове життя