Неочікувано для себе ця книга затягнула, та додала смирення та цінності до життя

Книга взагалі не зайшла. Силувала себе читати до половини, а далі просто закинула. Після "Клара і Сонце" та "Не відпускай мене" - саме ця книга мені задлась дуже прісною та нудною.

моя оцінка: 4/5⭐️ Книга мені читалась як майстерно написаний лист. Всі слова на своїх місцях, вдумлено розставлені. Послідовність думок та подій чітко виважена. Такий стиль написання відтворює внутрішню структуру головного героя - Стівенса. Це вже літній чоловік, який поклав своє життя на те, щоб бути висококласним дворецьким. Все життя він шукав означення «гідності» в собі та в інших, щоб відповідати найвищим стандартам. Найцінніша якість це: «…не облишати своєї фахової личини» та «…повсякчас перебувати в ролі - і перебувати в ній усім своїм єством», відмовившись від личини особистої. Так і виходить, що на залишку своїх літ, Стівенс є самотнім чоловіком без сімʼї та друзів. Ми його зустрічаємо, коли він відправляється в автомобільну подорож, бо новий хазяїн маєтку майже наполягає, а ще він отримав листа від колишньої економки. Книга поділена на кілька розділів-днів, де Стівенс зупиняється в певних містечках та згадує минуле і роздумує що це могло означати. Якоїсь чіткої кульмінації у книзі не буде, це повільна та меланхолійна історія, в якій кожен може побачити щось своє. Я побачила чоловіка, що дуже хотів зробити щось визначне у своєму житті, і заради цього відмовився від себе. Від своїх відчуттів, почуттів, бачення речей. Він робив боляче іншим та собі, щоб довести що гідний, що нічого особистого в ньому не лишилось. Місцями Стівенс мене відверто злив, місцями я йому співчувала. Це направду майстерно написана проза про поетичне. Раджу!