"За стіною" - книга, повз яку я проходила в магазинах, оглядах. Вона завжди була такою непримітною, біленькою, нічим не особливою серед більш розпіарених та "гучних". Але, зрештою, купила її для книжкового клубу і залишилася в неймовірному захваті. СЮЖЕТ (без спойлерів): Головна героїня, яка так і не назве свого імені, відправляється зі своїми друзями в будиночок в Альпах. А коли прокидається наступного ранку, виявляється, що її відгородило від світу невидимою стіною, а сусіди, які опинилися по іншу сторону, - завмерли (читайте - померли). І єдине, що їй залишається - це призвичаїтися до нової реальності, де вона - остання жінка на Землі. Її друзі, родичі, швидше за все, померли. Але вона не геть сама. З нею залишилися собака Рись, кішка і корова. Усе, що відбувається далі - це щоденник героїні, записаний на звороті календаря. Це книга про самотність, виживання і неймовірну силу жінки призвичаїтися до нових реалій. Написана "За стіною" 1963 року. Але дуже актуальна в реаліях 2020-го і 2021-го років, коли всі ми опинилися в ізоляціях. Важливо: у книзі немає розділів. Це полотно тексту, яке нічим не відокремлено. І хоч я - фанатка структури, мені не було складно читати книгу. Текст легкий, героїні співпереживаєш і водночас задумуєшся: а що зробила б я в цій ситуації?

На перший погляд роман «За стіною» є доволі легким для прочитання, але коли ви перегортаєте останні сторінки настає ступор адже, як все це інтерпретувати. В основі роману історія жінки ім’я котрої не названо, котра одного ранку прокидається в будинку в горах, сама і відділена стіною від світу, за стіною світ ніби завмер. Жінка має лише корову, собаку і кота і деякі запаси. З цього починається історія виживання жінки в новій реальності. Питання полягає в тому, як трактувати все те що відбувається з нею, як історію фемінізму, що жінка здатна сама про себе подбати навіть в таких обставинах? Але особисто мене привабила філософська складова роману, занурення жінки в роздуми про попереднє життя, роздуми про цінності, і як вони змінюються залежно від умов життя. Насичення роману такими флеш беками до минулого роблять його цікавим, це ніби історія про Робінзона Крузо 20 століття. Авторка дуже уважна до дрібниць опису природи тварин і емоцій, що робить твір монологом поєднання людини і природи. Щодо якості книжки то варто відзначити оригінальну обкладинку від Видавництва Старого Лева, якісний переклад і папір.

Бачили серіал за мотивами Кінга "Під куполом"? От щось схоже було і в цій книзі. Прозора стіна, яка незрозуміло звідки взялася, одного ранку відгородила частину землі по периметру. ⠀ Тільки якщо в Кінга в пастці опинилося ціле місто, то тут буде лише одна жінка, собака, кішка та корова. Оце й усі дійові особи. ⠀ В книзі немає розділів, діалогів і часових відрізків. Там навіть ні разу не згадали ім'я головної героїні. Є тільки її роздуми і опис самотнього перебування "за стіною". ⠀ Як на мене, то було б цікавіше читати цю розповідь у формі щоденника. Де були б позначені дні або хоча б місяці. Тут же мова може йти про одне літо, а потім відскочити на пару років назад, тоді повернутися вже в зиму і так далі. ⠀ Мені дуже сподобались описи місцевості і примх погоди. Момент із грозою перечитала декілька разів, бо прямо відчувала літню спеку, застояне повітря, а потім рятівну прохолоду від дощу, звуки грому і особливий запах після грози. Це було чарівно. ⠀ Взагалі все що описано в сюжеті це ніби моє персональне пекло. Самотність, відсутність друзів або хоча б просто людей і страх невідомості. ⠀ Звідки взялася стіна? Хто і для чого її створив? Чи є шанс вибратися з пастки і повернутися до нормального життя? Та чи існує взагалі хоч хтось за межами стіни? ⠀ На ці та інші питання відповіді не чекайте. І все таки для щастя людині потрібні люди.