Гаська Шиян стала для мене справжнім відкриттям сучасної української літератури. Авторка сміливо підняла складні, непрості, та табуйовані теми. При цьому, книга читається дуже легко, бо мова об’ємна, наповнена смаками, запахами, дотиками - жива, наче дивишся кіно. Так, присутньо багато англіцизмів, але вони цілком доречні, бо це ж не роман жанру соцреалізму, а історія сучасної дівчини з ІТ. Показані погляди різних людей на тему війни, патріотизму, погодиться з ними читач чи ні, але ці погляди існують у нашому суспільстві все одне, і комусь треба їх озвучити, бо реальність - це палітра відтінків, а не чорнo-біле кіно де все просто. Окрема тема це жіноча тiлесність, якy традиційно прийнято сором’язливо оминати, авторка ж ніби вмикає світло у темній кімнаті, і деякі речі нарешті можна побачити.

Макс пішов за призовом на військову службу, а Марта залишилась вдома. Старанно намагаючись уникати впливу війни на її життя, Марті таки доведеться їхати у військову частину, займатись волонтерською роботою, відчувати холод самотності за спиною. Вона приймає цей вибір хлопця та навіть вважає його гідним і вартим поваги. Але новий статус жінки, яка чекає коханого з війни, огортає сумом. Можливо, Марті здається, що в стосунках уже є троє: він, вона і держава? Максів світ стає іншим, спільні спогади маліють. У пошуках себе в цих обставинах Марта роздумує на багато побутових тем. Тут атмосфера міста в державі війни, життя жінок і сімей без батька військового, спостереження за людьми та роботою державних установ. Книжка написана дуже відверто. Інколи видається, що еротичних сцен забагато. Але така вже Марта, це її спосіб життя. Читаючи, у мене складалось враження, ніби я потрапила в чиюсь голову. Далеко не все, що там відбувається, мені подобається. Проте це все таке справжнє і належить комусь, хто теж має право на своє щастя і не повинен виправдовуватись за свій вибір.

"За спиною" я намагалась надибати у книгарнях, включаючи і книгарню самої Г. Шиян, - успіху, як і з іншими книжками авторки, не мала. Виникає запитання, чи насправді книжка видавалась бодай якимось накладом, крім print-on-demand. Однак допоміг Інтернет. Відкриваю шедевр... На першій сторінці знайшла 3 помилки (!). Щодо отриманої Г. Шиян премії "Creating Europe": премії ці видають цілими пачками за поданнями національних журі рекомендованим особам з групи країн - лауреати, видані різними мовами, не конкурують одне з одним. Оргкомітет конкурсу виплачуючи премії, ці "шедеври" навіть не читає. Це просто гранти. Підкреслює це і той факт, що існує одна умова: книжка не повинна бути дебютною (це щоб повну "графомань" не підклали). Сам текст справляє сумнівне враження: намагаючись вразити читача кожною фразою, як модні американці, авторка нагромаджує речення одне на одне, вони не пов'язані між собою і містять лексичні та граматичні помилки. Дивного тут нічого немає, оскільки Г. Шиян, до того як стала "Гаською", тривалий час навчалась російської мови як рідної, а за фахом є "класична", а не "українська" філологиня.