Леонід Кантер з друзями мав все, що міг насолоджувався життям, а потім вирішив в один момент все змінити і віднести 4 табурети на побережжя до 4 океанів.. і от книга описує цікаву подорож з останнім табуретом до Тихого океану... І квести Перетнути Америку розпочався.. сенс в тому, що коштів з собою має бути мінімальна. Книга про сенс існування і буття і про те, що в цьому житті дає насолоду від життя і це точно не гроші) А ще книга про любов до України, про важливість популяризації української культури і мови. Цікавим є один момент в книзі, коли діти корінного населення навчаються іспанською, бо рідною заборонено і навіть говорити про це табу. Леонід починає розмову і говорить таку фразу: «Ніщо в світі не заборонить мені розмовляти рідною мовою». Взагалі в книзі описано багато пригод, різні люди, різні культури, зрада і взаємодопомога у складних обставинах. І як на мене квінтесенцією книги є те, що те, як ти презентуєш себе у світі, так і до тебе відноситимуться. Якщо ти пишаєшся своєю країною, своїм корінням, то ти це й захоплення передаєш і бажання приїхати до України. А пишатися у нас справді є чим.. І особливо іноземці захоплюються нашими піснями, навіть якщо мова не завжди зрозуміла, українська пісня знаходить дорогу до кожного серця. Також в книзі є багато чудових філософських фраз. Моя улюблена: «Бажання жінки - закон, коли бажання чоловіка жінка..)» але кожен знайде свою... Про цю книгу можна багато чого ще написати, але краще купити і прочитати!!!

Книга чому класна, так це тому, що вкотре показує, що затійник завжди вигрібає. Подорож була неймовірною, багато історій співпереживаєш, як ось ситуація з Маріанною або втрата табурета. Кантер в розповіді був дуже відвертим, як це буває із записами в щоденнику. Не могла відірватися від читання! Мені була дивною незалежність членів команд і те, наскільки багато пригод вони змогли притягнути до себе (політ на гелікоптері, народження дитини в таксі, вистави в племенах). Коли табуретники почали сваритися між собою і звинувачувати Леоніда, мені стало по-справжньому прикро за нього! Подумала: "Та нащо тих людей взагалі треба було брати з собою!?" Та класно, що табурет донесли, хоч і не первинний :) і не зламалися, коли довгий час ніхто не плив до Вогняної Землі та була можливість повернутися. Я, мабуть, ніколи не чула про таких авантюристів! Кирилл, наприклад, задля цієї подорожі звільнився з роботи. Книга захоплююча та змушує подумати щодо сенсу існування. До речі, є фільм, знятий про життя Леоніда Кантера та серіал. Шкода, що ця неймовірна людина більше не спродукує такої скаженої ідеї!