Легко лікує від нечитуна. Дуже раджу.

Я не думала, що після Ремарка я піймаю такий нечитун і апатію. 😳 Мені не хотілося читати буквально нічого останнім часом, тому і відгуків у групі стало менше (а якщо точніше, то їх взагалі не було). Тому мені терміново потрібна була книжка, яка відключить мій мозок, і дасть моїй душі відпочити. Повинна відмітити, що цей твір зі своєю задачею справився - він витягнув мене із затяжного нечитуна і я знову натхненна читати те, що у мене є, і те, що потрібно прочитати у рамках челенджу Рорку. Що я можу сказати про цю книгу? Однозначно це легке чтиво, яке хочеться читати у пустому транспорті/на пляжі/на лавочці у парку, бо це написано настільки легко та комфортно, що мозок тобі каже: «Я піду подрімаю, а ти читай», і я цього потребувала як ніхто. Хочу сказати, що задумка із квартирою, яка повертає у минуле, дуже цікава, але, на мою думку, були певні логічні дірки, але чому я взагалі до цього пристаю, якщо ця книжка не про продуманий світ, а про наївне, миле кохання? 😍 Однозначно мені не вистачило динамічності, склалося таке враження, що персонажі тупцювалися на одному місці, і «висмоктували» проблеми з пальця, але що інше могла написати авторка я навіть не уявляю (враховуючи розміри книжки). Мовчу про те, що їх кохання «народилося» за кілька днів, що взагалі змахує на фантастику уже, а не ромком. 😀 🍀 Персонажі 🐱 Клементина. Мені однозначно подобається її почуття гумору. Сцена, в якій вона говорила про свій вік Айвену мене просто порвала. А так, вона звичайна персонажка, яка не викликає у читача захват, але проблеми, які виникають у її житті, ти розумієш. 🐶 Айвен. Якийсь він приторно-солодкий, аж нудить. Розумію, що прізвище, яке він дав Клементині («Лимончик») звучить мило, але у якій реальності людині, яку ти знаєш від сили кілька годин, можеш взагалі давати якесь прізвище? Великий плюс йому за те, що він любить кулінарію. 😐 Який я можу зробити висновок? Книга хороша для свого жанру і прекрасна для того, щоб витягнути себе із нечитуна. 👀